Рамкова
конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат ратифікована Законом України
від 07.04.04 № 1672-IV. Більшість статей Карпатської конвенції не мають прямої
дії, вони визначають спільні підходи до окремих проблем, більшою мірою надають
політичну заяву, ніж встановлюють обов’язкові умови для країн. Тому
інструментом впровадження є Протоколи, які стосуватимуться специфічних
секторальних питань економічного, соціального, а також природоохоронного
напрямів для застосування у рамках регіону. Протягом останніх десятиліть
людський тиск на карпатські ліси постійно збільшувався, а зусилля з захисту,
збереження та сталого управління природними ресурсами Карпат не можуть бути
успішними в масштабах однієї країни і вимагають міжнародного регіонального
співробітництва.
З
метою виконання завдань, визначених статтею 7 Карпатської конвенції щодо
сталого сільського та лісового господарства в рамках робочої групи зі сталого
сільського і лісового господарства та місцевого розвитку за участю експертів Держлісагентства та провідних українських науковців у сфері
гірського лісівництва був розроблений Протокол про стале управління лісами до
Рамкової конвенції про охорону і сталий розвиток Карпат (Протокол).
Протокол
був підписаний в ході роботи ІІІ Конференції Сторін Карпатської конвенції, що
проходила в Братиславі (Словаччина) 25-27 травня 2011 року. У 2012 році
Протокол пройшов національну процедуру ратифікації і був ратифікований
Верховною Радою України 16 жовтня 2012 року. Протокол набрав чинності 21 жовтня
2013 року.
В
вересні 2014 року на 4 Конференції Сторін Карпатської Конвенції затверджений
стратегічний план впровадження Протоколу, критерії та індикатори визначення
пралісів
Розширену
інформацію можна отримати за посиланням http://www.carpathianconvention.org/