Main page

"Народження" красуні-ялинки


bg_37666.jpg«Народження»  красуні-ялинки


Чи знаєте ви, що батьківщиною захопливого звичаю прикрашати новорічну ялинку є Німеччина? За однією з версій, цю традицію започаткував відомий реформатор Мартін Лютер, який, замилувавшись красивим мерехтінням у місячному сяйві засніженої ялинки, вирішив відтворити цю красу в своїй оселі, запаливши на ялинкових гіллях кольорові свічки, а на верхівці встановив велику зірку.


За іншою версією, перш ніж стати сімейним різдвяним символом, ялинкове дерево прикрасило одне з міських свят, що їх влаштовували німецькі цехові робітники. Тоді ялинку прикрашали фруктами та солодощами і підвішували до стелі верхівкою додолу. Якщо з ялинки падали розвішані смаколики, дітям дозволялося ними ласувати. Найімовірніше, що це відгомін більш ранньої святкової традиції (початку ХVІ століття), коли в різдвяну ніч ставили невеличке букове деревце, прикрашене солодкими яблуками, грушами, сливами та горіхами.


Ще один варіант появи прикрашеної ялинки приписується французькому Ельзасу, де новорічне деревце з’явилося 1605 року, це аж на століття пізніше, ніж у Німеччині. Німецька принцеса, дружина англійського короля Георга ІІІ, вперше прикрасила ялинку в Англії, відтоді (приблизно з кінця ХVІІІ ст.) цей звичай там закріпився. І якщо Німеччина започаткувала «різдвяне дерево», то в Англії вперше виготовили різдвяну листівку. Сталося це 1843 року.


З поширенням у Європі різдвяна ялинка набуває популярності і в Америці. Туди звичай прикрашати хвойне дерево привезли в ХІХ столітті німецькі переселенці. Ялинки тривалий час прикрашали в Ірані та Марокко, які є мусульманськими країнами. Оздоблювали деревця і в Туреччині, аж доки Кемаль Ататюрк своїм указом не заборонив цей звичай. Зробив він це з метою збереження лісу від несанкціонованого вирубування хвойних дерев.


Образ новорічно-різдвяної ялинки дуже добре вписувався в християнську релігію. В Україні верхівку дерева завжди намагалися прикрасити особливо вишукано, як правило, це була велика зірка, що знаменувала Вифлеємську зорю-оповісницю народження Спасителя.

Історики та народознавці, однак, сходяться на думці, що в українців раніше за ялинку з’явився дідух. Це особлива українська традиція, непритаманна жодній іншій народній культурі і традиції. Дідух був символом врожайності. Це був необмолочений сніп із жита чи пшениці, який спеціально заготовляли і зберігали від обжинків. З часом сніп, як і ялинку, також прикрашали красивими та смачними ласощами.

Тепер дедалі частіше кондитери усього світу до новорічних та різдвяних свят виготовляють цілі шедеври — новорічні ялинки з шоколаду. Однак ласощі залишаються ласощами, тож, помилувавшись красивим витвором, усі охочі приступають до куштування спершу ялинкових гілок, а потім і усього шоколадного дерева.

Модні тренди ялинкових прикрас


Ялинковими прикрасами спершу, окрім звичних нині кольорових кульок, яскравих ліхтариків, бантиків, блискучого серпантину, були солодощі, горіхи, фрукти, які й символізували дари, що були принесені новонародженому Ісусу.

В Україні першим містом, в якому почали регулярно прикрашати ялинки напередодні Нового року, була Одеса, стверджують дослідники. А найдавнішу прикрасу в Україні вперше повісили на різдвяну ялинку 1897 року. Це розфарбований аквамарином солдатик. Нині іграшка зберігається в одній із приватних колекцій.


Про історію новорічних прикрас і поздоровлень можна дізнатися в Державному музеї іграшки, створеному при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України в Києві. Тут організовують спеціальні виставки перед зимовими святами. Як бачимо, традиційну новорічну ялинку наряджали пряниками, фруктами, цукерками та саморобними іграшками, зокрема солом’яними. У музеї експонується також велика колекція скляних іграшок, дуже часто (у 50-х роках) всі вони були персоніфікованими, зображали героїв відомих казок, а серед прикрас були гірлянди прапорців тощо.


Останнім часом найціннішими ялинковими прикрасами вважаються іграшки дитинства або молодості батьків. Багато цих речей «живуть» у наших домівках на антресолях, на балконах, досі зберігаючи чарівливість новорічних свят. Можливо, на горищах завалялися іграшки вашого дитинства? Фігурки космонавтів, Діда Мороза на санях, хлопчиків і дівчаток, птахів і звіряток, а також скляні ягідки, огірочки, морквинки — все те, що навіює теплі спогади. Якщо десь облупилася фарба, то не біда. Тепер у моді штучне зістарення нових речей.


А ще дуже цінується ручна робота. На ялинці мають привабливий вигляд сплетені гачком чи вирізані ножицями сніжинки, скручені з тканини квіти, виготовлені ляльки. Ці дорогі серцю атрибути містять цікаву інформацію, за допомогою якої можна простежити історію усієї країни, її минулого.


Отож пам’ятайте, що новорічне оздоблення тепер модне, якщо має елементи старовини. Ялинкові прикраси чим давніші, тим кращі, тож ваша новорічна красуня буде прибрана за останніми тенденціями моди. Давайте волю емоціям, фантазіям, пов’язуйте минуле, сучасне і майбутнє!


Будьте бажаним гостем


Як святкують Новий рік у нас, ми знаємо. А як в інших країнах?

Кожен житель Австрії вважає найбільшим благом для себе почути у новорічну ніч у Відні урочистий звук «Дзвону миру», що встановлений на соборі святого Стефана. Тому на Соборній площі 31 грудня збираються тисячі людей.


В Аргентині службовці різних закладів в останній робочий день року, що минає, викидають з вікон старі календарі, непотрібні відомості та бланки. У діловій частині Буенос-Айреса вже до полудня тротуари і проїжджа частина вкриваються пухким шаром паперу. Часом не обходиться і без казусів. Якось співробітники однієї з газет у розпалі свята викинули за вікно весь архів...


У Бразилії на піску океанських пляжів 31 грудня запалюють тисячі свічок. Жінки кидають у воду пелюстки квітів. На невеличких дерев’яних плотах розпалюють багаття і товсті воскові свічки. Туди ж кладуть різноманітні наїдки: фрукти, рис, солодощі, а також парфуми і мило, гребінці і дзеркальця. Це — подарунки могутній Ієманжі — грізній богині моря, покровительці моряків і подорожніх.


Із настанням сутінків у в’єтнамських парках, садах чи на вулицях розводять багаття. Цієї ночі люди забувають усі суперечки, вибачають усі образи. На новорічному столі має бути багато страв, особливо пиріг з клейкого рису з начинкою з м’яса, гороху, цибулі, численних спецій. Цій страві дві тисячі років, вона символізує щедрість і плодючість землі.
У Гвінеї в день Нового року заведено водити вулицями слонів, які символізують багатство й міць. Процесія супроводжується танцями, піснями, іграми.
У Греції існує звичай, за яким рівно опівночі голова сім’ї виходить у двір і розбиває об стіну плід граната. Якщо його зерна розлетяться по двору — у новому році сім’я житиме щасливо. Вирушаючи в гості, греки приносять у подарунок вкритий мохом камінь і залишають його в кімнаті господаря зі словами: «Нехай гроші господарів будуть такими ж важкими, як цей камінь».


В Ірландії увечері напередодні Нового року двері всіх будинків відчиняються навстіж. Кожен охочий може увійти в будь-який будинок і стане там бажаним гостем. Господарі посадять його на почесне місце, пригостять келихом хорошого вина та почастують найсмачнішими стравами. Гість не забуде при цьому сказати: «За мир у цьому домі і в усьому світі!» О пів на дванадцяту ірландці виходять на центральну площу міста, співають, танцюють, веселяться.


На Кубі перед Новим роком усі наповнюють келихи водою, а коли годинник б’є дванадцять, виливають її через відчинені вікна на вулицю. Таким способом бажають Новому рокові світлого та ясного, як вода, шляху. У перші секунди Нового року, що тільки-но настав, належить їсти виноград: за дванадцять ударів годинника треба проковтнути дванадцять ягідок, тоді щастя неодмінно супроводжуватиме тебе всі дванадцять місяців.


Норвезькі діти чекають у новорічну ніч дарунків від кози. В цій країні коза є привілейованою твариною. Легенда розповідає, що норвезький король Олаф ІІ одного разу врятував поранену козу. Тварину доставили у палац, вилікували і відпустили. На знак подяки вона щоночі приносила рятівникові рідкісні цілющі рослини. Тому діти готують їй святкові гостинці, які кладуть у свої черевики. На ранок натомість малюки знаходять там новорічні ласощі.


У мешканців Тібету існує цікавий новорічний звичай: господарки печуть багато пиріжків із різним начинням і роздають їх знайомим і незнайомим. Чим більше роздаси — тим багатшим будеш у новому році.


У південних селищах Франції існує такий теплий і простий звичай: перша господиня, яка набирає вранці Нового року воду з джерела, залишає там булочку власного приготування. Друга господиня бере цю булочку і на її місце кладе свою. Таким чином усі господині селища обмінюються хлібом, випеченим для ближнього.
А от коли стрілки годинника наближаються до 12-ї години, господар будинку в Шотландії мовчки відчиняє двері і тримає їх відчиненими до останнього удару: таким способом він випускає Старий рік і впускає Новий. Гості приносять шматочки вугілля, кидають їх у сімейний камін і бажають, щоб вогнище у цьому каміні палало якнайдовше.
Новий рік в Японії триває аж 7 днів! У ці дні заборонено промовляти неприємні слова, не можна говорити про смерть, демонів і деяких тварин: лисицю, дракона, тигра, змію. Якщо діти випадково порушать якусь із словесних заборон, батьки витирають їм рота приготованою заздалегідь ритуальною тканиною.