Main page

Проект Інструкції з впорядкування лісового фонду України (частина 1)

16.06.2014

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПРОЕКТНЕ ЛІСОВПОРЯДНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ

ВО “УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ”

 

Погоджено

Міністерство екології та природних

ресурсів України

____________________                                    

“___” __________________ 2012 р.

 

Затверджено

Державне агентство лісових

ресурсів   України

____________________                                              

“___” __________________ 2012 р.

 

 

Інструкція

 

З  ВПОРЯДКУВАННЯ ЛІСОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

 

 

ЧАСТИНА ПЕРША

 

Польові  роботи

 

ІРПІНЬ – 2014


Інструкція з впорядкування лісового фонду України (далі-Інструкція) розроблена колективом провідних спеціалістів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання  відповідно до Лісового кодексу України ( 3852-12 ) та нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, які розроблені у відповідності до нього,  Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” ( 1264-12 ), “Про природно – заповідний фонд України” ( 2456-12 ), “Рослинний світ” ( 591-14 ), “Про Червону книгу України” ( 3055-14 ), з урахуваннях вимог ратифікованих Україною міжнародних документів та інших нормативно – правових актів в галузі лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Під час розроблення Інструкції були враховані пропозиції, отримані від відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів РВПС України НАН України,  Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації, Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва, кафедри лісової таксації і лісовпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України, Національного лісотехнічного університету України.

Також була використана "Инструкция по проведению лесоустройства в едином государственном лесном фонде СССР 1986-1990 гг." (частини 1 і 2) з додатками.

 

Ухвалена рішенням науково-технічної ради Державного агентства лісових ресурсів України, протокол № ___ від _______________2012 року.

 


ВСТУП

Інструкція регламентує порядок і технологічні вимоги щодо проведення лісовпорядкування за єдиною системою в усіх лісах України, які є обов’язкові для всіх постійних лісокористувачів та власників лісів незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості.

У розвиток основних положень Інструкції, з дотриманням передбачених до неї вимог, за необхідності розробляються регіональні технічні вказівки або робочі правила, з урахуванням регіональних особливостей, лісорослинних та економічних умов. Ці документи розробляються спеціалістами лісовпорядної організації із залученням галузевих науково-дослідних інститутів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства після погодження з територіальними органами лісового господарства та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища України .

Порядок і вимоги щодо проведення спеціальних обстежень лісів та лісових досліджень встановлюються відповідними інструкціями, правилами і методиками, які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Нормативно-технічні положення та вимоги, регламентовані державними і галузевими стандартами, правилами та іншими документами, в цій Інструкції викладені тільки основні принципові з наведенням реквізитів стандартів та документів, які слід використовувати при виконанні відповідних робіт.


ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Мета і завдання лісовпорядкування

1.1.1. Метою проведення лісовпорядкування є розробка системи заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення багатофункціонального лісового господарства, розширене відтворення лісів, їх  охорони і захисту, раціонального невиснажливого використання лісових ресурсів, підвищення продуктивності лісів.

1.1.2. Основними завданнями лісовпорядкування є:

- здійснення внутрішньогосподарської організації лісового фонду України;

- отримання  достовірної і різносторонньої інформації про лісові ресурси, стан лісів і динаміку лісового фонду;

- створення і систематичне оновлення інформаційної бази даних з лісового фонду і лісових ресурсах, що є основою державного лісового кадастру, здійснення лісового моніторингу та ведення безперервного лісовпорядкування;

- складання документів з інвентаризації і обліку лісів,

- складання лісових карт;

- визначення науково-обґрунтованих розмірів і територіального розміщення невиснажливого та раціонального користування різними лісовими ресурсами,

- визначення заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів та інших видів лісогосподарської діяльності;

- контроль за реалізацією проектів організації і розвитку лісового господарства.

1.2. Об’єкт  лісовпорядкування, цикл лісовпорядних робіт

1.2.1. Об’єктом лісовпорядкування є земельні ділянки лісового фонду, надані в постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, ліси приватної власності.

1.2.2. В об’єкті одночасно впорядковується увесь лісовий фонд, що належить відповідному постійному лісокористувачу або власнику лісів, у межах, засвідчених  державним актам.

Проведення лісовпорядкування на частині території лісового фонду постійного лісокористувача допускається у випадках: пошкодження або загибелі значних площ насаджень внаслідок стихійних явищ або великих промислових аварій; прийняття до складу лісового фонду не впорядкованих раніше земель. Рішення про це приймається територіальним органом лісового господарства, в сфері управління якого знаходиться лісовий фонд, за клопотанням постійних лісокористувачів.

1.2.3. Повний цикл лісовпорядних робіт продовжується 3 роки і складається з трьох періодів – підготовчого, польового і камерального. Останній завершується розробкою проекту організації та розвитку лісового господарства на ревізійний період (далі – лісовпорядний проект).

При лісовпорядкуванні окремих об’єктів в адміністративній області підготовчі та польові роботи можуть проводитися в один рік.

При частковому впорядкуванні лісового фонду об’єкта на впорядковану частину складається стисла пояснювальна записка (звіт) про обсяг і характер виконаних робіт, стан лісового фонду та коригуючи дані щодо обсягів  лісокористування та лісогосподарських заходів .

1.3. Зміст лісовпорядкування

1.3.1. Згідно статті 46 Лісового кодексу України  лісовпорядкування передбачає:

- відновлення у встановленому порядку меж і внутрішньогосподарську організацію території лісового фонду;

- виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

- обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних функцій, які вони виконують;

- інвентаризацію лісового фонду з визначенням породного і вікового складу насаджень, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

- виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів;

- виявлення ресурсів недеревної сировини – харчової, технічної, лікарської ;

- обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів;

-  визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення;

- ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів;

- виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та поселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі;

-  упорядкування мисливських угідь;

-  забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру;

- проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів;

- складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням;

-  участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

- ведення екологічного моніторингу лісів;

- інші лісовпорядні дії.

На договірних умовах за рахунок коштів замовника або бюджетних коштів лісовпорядкуванням можуть також виконуватись такі роботи:

- розроблення Основних положень організації та розвитку лісового господарства по адміністративно-територіальних одиницях України або окремих природноекономічних регіонах;

- складання зведених проектів організації та розвитку лісового господарства для територіальних органів ь лісового господарства;

- складання проектів організації та спеціального використання лісових ресурсів для тимчасових лісокористувачів, яким надані земельні ділянки лісового фонду для здійснення побічних лісових користувань, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних, освітньо-виховних цілей тощо;

- відведення та  матеріально-грошова оцінка лісосік;

- складання планів рубок лісу і підсочування насаджень.

1.4. Види і методи лісовпорядних робіт

1.4.1. Лісовпорядкування за цільовим призначенням розділяється на первинне, періодичне повторне, безперервне та спеціальні види обстежень.

1.4.1.1. Первинне лісовпорядкування здійснюється в лісах, які впорядковуються вперше. Характерною його особливістю є повна організація території об’єкта в натурі. Під час його проведення виконується повний обсяг лісотаксаційних робіт з максимальним застосуванням інструментальних вимірювань, закладається необхідна кількість і види пробних площ, виконуються інші необхідні роботи з обстеження лісів.

1.4.1.2. Періодичне повторне лісовпорядкування здійснюється в раніше первинно впорядкованих об’єктах після закінчення ревізійного періоду. Під час його проведення можливе здійснення часткового коригування внутрішньогосподарської організації лісового фонду, виконується повний обсяг лісотаксаційних робіт, закладається  необхідна кількість і види пробних площ, здійснюється повторне обстеження всіх пробних площ, які збереглися від попередніх лісовпорядкувань, виконання необхідних видів обстежувальних робіт. Таксація лісу здійснюється з максимально можливим збереженням контурів таксаційних виділів, установлених попереднім лісовпорядкуванням, з урахуванням змін, що відбулися в результаті господарської діяльності.

У камеральний період аналізуються такі показники за минулий ревізійний період: динаміка лісового фонду; аналіз виконання лісогосподарських робіт за їхніми видами і обсягами в порівнянні з проектом лісовпорядкування; відповідність обсягів фактичної заготівлі деревини розміру затвердженої розрахункової лісосіки; досягнута ефективність у підвищенні продуктивності лісів.

1.4.1.3. Безперервне лісовпорядкування - це щорічна інвентаризація частини лісових насаджень, на яких проведені лісогосподарські заходи або які зазнала істотних змін внаслідок стихійних явищ, прийнятих нових земель, або отримання цієї інформації від постійного лісокористувача чи власника лісів. Мета його проведення - щорічне оновлення  інформаційної бази даних характеристика лісового фонду, уточнення поточних планів рубок і лісогосподарських заходів з територіальним їх розміщенням, здійснення контролю за виконаними лісогосподарськими заходами.

Детальний зміст і технологія безперервного лісовпорядкування викладені в главі 8.

1.4.1.4. Впорядкування лісів, яке передує переходу на технологію безперервного лісовпорядкування, називається базовим лісовпорядкуванням. Його особливістю є більш широке застосування вимірювально-перелікових методів таксації з метою забезпечення точності та детального техніко-економічного обґрунтування проектних заходів, створення повидільних таксаційних і картографічних баз даних.

1.4.2. Інвентаризація лісів, як окремий вид лісовпорядних робіт, здійснюється у випадках, коли виникає необхідність уточнення експлуатаційних запасів деревини, або обсягів і товарності пошкодженої деревини внаслідок стихійних явищ до проведення чергового лісовпорядкування.

Основна відмінність інвентаризації від впорядкування лісів полягає у відсутності робіт з організації території лісового фонду і робіт із складання проекту організації та розвитку лісового господарства.

За даними інвентаризації складається пояснювальна записка за спеціальною програмою, виготовляються за погодженням із замовником необхідні інвентаризаційні та планові документи з метою внесення відповідних коректив до матеріалів діючого лісовпорядного проекту. Рішення про це приймається на технічній нараді, або обумовлюється в договорі на виконання робіт.

1.4.3. Лісовпорядкування вирішує питання раціональної організації лісового господарства і підвищення рівня його інтенсивності, що досягається шляхом складання комплексних лісовпорядних проектів.

Це обумовлює необхідність одночасного (або попереднього за 1-2 роки) проведення з лісовпорядними роботами різних спеціальних видів обстежень (ґрунтово-лісотипологічних, геоботанічних, лісопатологічних тощо) і впорядкувань (мисливського, протипожежного, рекреаційного тощо), виявлення ресурсів побічних лісових користувань та технічної сировини.

Усі види спеціальних обстежень і впорядкувань лісів регламентуються спеціальними інструкціями, правилами, які затверджуються  центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

1.4.4. Основним методом лісовпорядкування є метод класів віку.

1.4.4.1. Метод класів віку полягає в утворенні господарських частин, господарств (хвойне, твердолистяне, м’яколистяне), господарських секцій, які складаються із сукупності однорідних за складом і продуктивністю насаджень і не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, об’єднаних одним віком стиглості і системою рубки лісу.

Усі лісовпорядні розрахунки при цьому методі здійснюються на основі підсумків розподілу площ і запасів господарських секцій за класами віку в межах господарських частин.

Первинною обліковою одиницею при лісовпорядкуванні за методом класів віку є таксаційний виділ, а первинною розрахунковою одиницею – господарська секція.

1.4.4.2. Ділянковий методу лісовпорядкування полягає в утворенні постійних господарських ділянок, що являють собою один або сукупність таксаційних виділів, які хоч і відрізняються за таксаційною характеристикою, але територіально об’єднані спільністю типу лісорослинних умов і певною спрямованістю комплексу лісогосподарських заходів з метою формування високопродуктивних стійких насаджень, які максимально використовують багатство ґрунтів і відповідають їхньому цільовому призначенню (природоохоронному, рекреаційному, оздоровчому, захисному тощо).

Обсяги головного користування лісом, рубок з поліпшення якісного складу лісів та інших заходів при ділянковому методі лісовпорядкування визначаються шляхом підсумовування їхніх обсягів, визначених при таксації лісу по кожній постійній господарській ділянці, яка є первинною розрахунково-господарською одиницею.

Рішення щодо об’єктів лісовпорядкування за ділянковим методом приймається територіальними органами лісового господарства.

Особливості впорядкування лісів за цим  методом  викладено в розділі 7.2.

1.5. Основні організаційно-технічні показники лісовпорядних робіт

1.5.1. Роботи з впорядкування лісів України проводяться за єдиним ступенем детальності. Основні організаційно-технічні показники лісовпорядкування наведені в табл. 1.

 

Таблиця 1. Основні організаційно-технічні показники лісовпорядкування

 

Основні організаційно-технічні показники лісовпорядкування

Значення показників

1. Нормальна величина кварталу:

 

1.1. Довжина сторін, км

1,0х0,5

 

1,0х1,0

1.2. Площа, га

50-100

2. Відстань між квартальними просіками, таксаційними візирами, м

 

а) із застосуванням матеріалів ДЗЗ

500

б) без застосування  матеріалів ДЗЗ

125

3. Розмір середнього таксаційного виділу, га

3-5

4. Мінімальна площа таксаційного виділу різних категорій земель, га:

 

4.1. Насадження природного походження

1,0

4.2. Лісові культури, незімкнуті лісові культури, зруби, згарища, загиблі насадження, прогалини та пустирі, рекультивовані землі, рідколісся 

 

 

0,3

4.3. Стиглий ліс серед молодняків, молодняки серед стиглих і пристиглих насаджень

 

0,3

4.4. Лісові розсадники і плантації, лісові шляхи та квартальні просіки, лісові протипожежні розриви, лісові осушувальні канави і дренажні системи

 

 

0,1

4.5. Сільськогосподарські угіддя, води, землі під садибами, спорудами, трасами

 

0,1

4.6. Інші нелісові землі

0,3

 

1.5.2. За узгодженням з лісокористувачем або власником лісів в залежності від конкретних природноекономічних умов, функціонального призначення лісів та інших особливостей організаційно-технічні показники можуть встановлюватися індивідуально з більш високим ступенем детальності.

1.5.3. Наведені в табл. 1 організаційно-технічні показники враховуються під час складання проекту квартальної і візирної мережі, утворення первинних обліково-господарських одиниць лісового фонду – таксаційних виділів.

1.5.4. Квартальна мережа, яка склалась в минулому, не повинна підлягати перегляду, окрім випадків перебільшення нормальної площі кварталу більш ніж на 50 відсотків.

Не допускається необґрунтоване дроблення відносно однорідних ділянок лісового фонду для забезпечення середніх розмірів таксаційних виділів, передбачених в табл.1.

1.5.5. Перша лісовпорядна нарада, залежно від місцевих умов, може змінити наведені в табл. 1 нормативи мінімальної площі таксаційного виділу для окремих категорій земель, виходячи з їхнього господарського значення.

1.5.6. При лісовпорядкуванні із застосуванням матеріалів дистанційного зондування землі (аерофотознімків, ортофотопланів, космічних знімків, далі - ДЗЗ) таксаційні візири в кварталах розміром 1,0х1,0 км прорубуються у виключних випадках, а саме за відсутності в кварталі достатньої кількості орієнтирів і ходових ліній (доріг, стежок, трас тощо). Кількість орієнтирів і ходових ліній вважається достатньою, якщо вони забезпечують безпомилкову прив’язку меж кожного таксаційного виділу у відповідності з установленими нормативами.

1.5.7. У випадках виконання робіт без застосування матеріалів ДЗЗ, за наявності в кварталах добре розвинутої мережі доріг, трас та інших ходових ліній допускається їхнє використання, як таксаційні ходи, за умови, що ці лінії знайшли відображення на топографічних картах, або інших планово-картографічних матеріалах, що використовуються як топографічна основа для виготовлення лісовпорядних планшетів, а також якщо просторове розташування цих ходових ліній може бути безпомилково нанесено на абрис.

При наявності матеріалів ДЗЗ попереднього лісовпорядкування, їх використовують як допоміжні матеріали для орієнтації, уточнення меж окремих виділів.

1.5.8. При здійсненні лісовпорядкування  без матеріалів ДЗЗ допускається збільшення відстані між таксаційними візирами, проти передбаченої в табл. 1, в 2 рази, якщо попереднє лісовпорядкування проводилось із застосуванням матеріалів ДЗЗ і за минулий ревізійний період не виявлено суттєвих недоліків щодо встановлення меж таксаційних виділів та їх таксаційної характеристики, а насадження в кварталі не зазнали суттєвих змін від дії стихійних явищ.

1.6. Терміни повторюваності лісовпорядкування

1.6.1. Термін повторюваності лісовпорядкування приймається 10 років. Період між черговими лісовпорядкуванням називається ревізійний період.

1.6.2. Повний цикл безперервного лісовпорядкування включає в себе два етапи – підготовчий період до переходу на безперервне лісовпорядкування (створення, або оновлення таксаційних і картографічних баз даних) і ведення безперервного лісовпорядкування, тривалість якого приймається 10 років, тобто протягом ревізійного періоду..

1.6.3. У випадку значних змін у лісовому фонді об’єкта внаслідок інтенсивної господарської діяльності або стихійних явищ, а також територіальної реорганізації лісогосподарського підприємства, позачергове лісовпорядкування може бути проведене раніше до закінчення ревізійного періоду. Рішення про це приймається територіальним органом лісового господарства за поданням постійного користувача, або власника лісів.

1.6.4. В об’єктах , в яких здійснюється малоінтенсивне ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів, за узгодженістю з територіальними органами лісового господарства, а об’єктах природно заповідного фонду - з органами охорони навколишнього природного середовища, повторюваність лісовпорядних робіт може бути збільшена, але не більше ніж через 15 років.

ГЛАВА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІСОВПОРЯДНИХ РОБІТ

2.1. Організації, що здійснюють лісовпорядні роботи та порядок їх планування і фінансування

2.1.1. Лісовпорядкування є обов’язковим для всіх лісів України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому законодавчими актами, нормативно –правовими документами та цією Інструкцією.

2.1.2. Державні лісовпорядні організації здійснюють лісовпорядні роботи за договорами, які укладаються з лісогосподарськими підприємствами, юридичними особами, у постійному користуванні яких перебуває лісовий фонд, фізичними особами, які є власниками лісів.

Укладанню договорів на лісовпорядні роботи передує складання поелементного наряд-завдання з розрахунком трудових і грошових витрат (кошторису) на їхнє виконання з урахуванням специфіки об’єкта. Кошториси, складені лісовпорядною організацією, або його  підрозділами (експедиціями), погоджуються з лісокористувачем і направляються вищим органам управління постійних лісокористувачів для узгодження та прийняття рішення.

2.1.3. Лісогосподарські підприємства системи управління центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за два роки до закінчення ревізійного періоду подають в територіальні органи лісового господарства заявки на проведення лісовпорядних робіт. Інші постійні лісокористувачі та власники лісів подають заявки на проведення лісовпорядних робіт у центральні органи виконавчої влади, які вирішують питання можливості їхнього фінансування. Після остаточного з’ясування доцільності проведення лісовпорядних робіт у відповідні терміни і можливості їхнього фінансування, заявки направляються до лісовпорядної організації.

2.1.4. Лісовпорядна організація, з урахуванням отриманих заявок, складає проекти річних і перспективних планів лісовпорядних робіт із зазначенням черговості їхнього проведення по об’єктах та подає їх  центральному органу виконавчої влади з питань лісового господарства для розгляду в установленому порядку.

2.1.5. У відповідності із затвердженим планом лісовпорядна організація складає і доводить у визначені терміни до підпорядкованих підрозділів річні плани лісовпорядних робіт. У річному плані дається перелік об’єктів, обсяги і вартість робіт з урахуванням основних організаційно-технічних показників лісовпорядкування.

2.1.6. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності – місцевого бюджету, у лісах приватної власності – за кошти їхніх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

2.2. Взаємовідносини лісовпорядної організації з територіальними органами лісового господарства, постійними  лісокористувачами  та власниками лісів

2.2.1. Взаємовідносини лісовпорядних підрозділів з територіальними органами лісового господарства, постійними лісокористувачами та власниками лісів визначаються договорами на проведення лісовпорядних робіт та рішеннями лісовпорядних нарад.

2.2.2. У відповідності з укладеними договорами на проведення лісовпорядних робіт територіальні органи лісового господарства зобов’язані:

- до початку польових робіт в установленому законодавством порядку вирішити і юридично оформити правові питання щодо постійного користування або власності на землі лісового фонду;

- завчасно оповістити лісові підприємства про майбутні лісовпорядні роботи і дати їм вказівки щодо проведення необхідних підготовчих заходів;

- завчасно оповістити органи державної влади, місцевого самоврядування, інших зацікавлених сторін про майбутні лісовпорядні роботи;

- надавати технічну та організаційну допомогу працівникам лісовпорядної організації в процесі проведення лісовпорядних робіт;

- організовувати і здійснювати постійний контроль за ходом і якістю лісовпорядних робіт.

2.2.3. Лісогосподарські підприємства під час підготовчих робіт до лісовпорядкування зобов’язані:

- перевірити та узгодити з органами землеустрою документально і в натурі межі підприємства, установити  спірні питання меж  із суміжними землекористувачами;

- скласти перелік змін, пов’язаних з передаванням і прийманням земель, які відбулися після попереднього лісовпорядкування;

- скласти перелік відповідних рішень про віднесення лісів до існуючих категорій і виділення особливо захисних лісових ділянок;

- уточнити існуючий поділ території на лісництва, майстерські дільниці та обходи, а в необхідних випадках своєчасно оформити в установленому порядку зміни в межах і назвах лісництв;

- скласти перелік земельних ділянок лісового фонду, наданих у тимчасове довгострокове користування  за видами користування і лісокористувачами, та відобразити межі цих ділянок на планово-картографічних матеріалах;

- скласти перелік об’єктів постійної лісонасінної бази (далі - ПЛНБ) та акти звірки з обліком в Державному реєстрі у відповідній Державній зональній лісонасінній інспекції;

- підготувати інформацію про обстежувальні, лісоінвентаризаційні, топографічні та проектно-дослідні роботи, що були виконані після попереднього лісовпорядкування на території підприємства і організувати отримання необхідних матеріалів вищезазначених робіт;

- підготувати матеріали з наявних туристичних, рекреаційних та науково-пізнавальних маршрутів, об’єктів історико-релігійного призначення, які знаходяться на території об’єкта лісовпорядкування;

- підготувати відомості про санітарний стан лісів і динаміку осередків шкідників та хвороб лісу;

- організувати роботи з розчищення межових і квартальних просік, заміни квартальних та вказівних стовпів;

- перевірити стан облікової і планово-картографічної документації, забезпечити повне внесення в лісовпорядні матеріали всіх змін, що відбулися в лісовому фонді за минулий ревізійний період;

- в процесі підготовчих робіт до лісовпорядкування з усіх перерахованих питань скласти пояснювальну записку, один примірник якої надати лісовпорядній організації.

2.2.4. Під час проведення підготовчих і польових лісовпорядних робіт лісогосподарські підприємства:

- дають вказівку лісництвам щодо допуску лісовпорядників до проведення цих робіт, обов’язків лісничих, спеціалістів лісового господарства і лісової охорони в сприянні лісовпорядкуванню, а також їхню  безпосередню участь  у виконанні цих робіт;

- виділяють приміщення для розміщення працівників і майна лісовпорядних партій, забезпечують робітниками і транспортом;

- виписують лісовпорядній партії лісорубні квитки на рубку дерев при відновленні меж, закладанні пробних площ, виготовленні лісовпорядних знаків тощо;

- здійснюють контроль за якістю виконання лісовпорядних робіт, щомісячне приймання виконаних робіт із складанням відповідних актів.

2.2.5. Керівництво та спеціалісти лісового господарства повинні брати участь у колективному технічному тренуванні перед початком польових робіт, розробленні принципових питань і напрямків ведення лісового господарства, приймати участь в обґрунтуванні визначенні норм невиснажливого і раціонального використання деревних і недеревних лісових ресурсів та інших найбільш важливих питань лісовпорядного проектування.

2.2.6. Обов’язок лісовпорядної організації полягає у проведенні лісовпорядних робіт в об’єкті відповідно до цієї Інструкції, рішень лісовпорядних нарад та нормативних документів, що регулюють лісові відносини.

2.3. Взаємовідносини лісовпорядної організації з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, неурядовими організаціями та іншими зацікавленими сторонами

2.3.1. Багатофункціональна роль лісів, мета та завдання лісовпорядкування, низка національних законодавчих актів та міжнародних зобов’язань України обумовлюють необхідність тісної співпраці з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та залучення громадськості, екологічних громадських організації та інших зацікавлених сторін на всіх етапах лісовпорядкування – підготовчого, польового та камерального періодів.

2.3.2. Цілі, які ставляться  в цьому процесі, є:

- інформування органів влади та громадськість про завдання  лісовпорядкування, роль лісів та їх стан, використання лісових ресурсів;

- ознайомлення широких верств населення з вимогами нормативно-правових актів України, міжнародних документів щодо лісової сфери, залучення громадськості в процес планування ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;

- забезпечення балансу між економічними, екологічними та соціальними інтересами, щоб не допустити переважання одного інтересу над іншим;

- досягнення балансу щодо використання лісових ресурсів між багато чисельними групами користувачів, які нерідко мають в цьому питанні різноманітні інтереси;

- виявлення ситуацій, де можлива неузгодженість з діяльністю інших учасників лісових відносин;

- виявлення наявних конфліктів між лісівниками та місцевим населенням, знаходження прийнятних шляхів розв’язання цих конфліктів;

- забезпечення відкритості та прозорості в прийнятті проектних рішень щодо використання лісових ресурсів, відтворення лісів, їх охорони та захисту;

- виявлення соціально значимих ділянок лісу: господарських (місця побічних лісових користувань, використання наявних в лісовому фонді сільськогосподарських угідь, мисливських угідь тощо); культурних та релігійних (місця відпочинку, туризму, святі ліси, джерела, хрести, каплички тощо); історичних (пам’ятники, історичні місця);

- врахування наявних планів розвитку територій (регіональних, районних, громад) в частині, що стосуються лісів, з метою їх втілення в проектних документах  лісовпорядкування;

- збір необхідної інформації, необхідної для розроблення Основних положень організації та розвитку лісового господарства регіону та лісовпорядних проектів для лісокористувачів.

2.3.3. Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма).

2.3.3.1. Публічне громадське обговорення передбачає організацію та проведення:

- інформаційних семінарів, громадських слухань, зборів, зустрічей, нарад з громадськістю;

- передач по телебаченню і радіомовленню, телефонних “гарячих ліній”, Інтернет повідомлень;

2.3.3. 2. Вивчення громадської думки здійснюється шляхом:

- проведення соціальних досліджень (опитування, анкетування);

- розміщення інформації у друкованих та електронних засобах масової інформації;

- опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень та пропозицій,

2.3.4. Керівництво та спеціалісти лісовпорядної організації та її структурних підрозділів  налагоджують і підтримують в період проведення лісовпорядних робіт зв’язок з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, територіальними органами охорони навколишнього природного середовища, регіональними науковими установами та іншими організаціями для вирішення питань, що знаходяться в їх компетенції.

2.3.5. При проведенні лісовпорядкування в межах адміністративно-територіальної одиниці здійснюється:

2.3.5.1. Під час підготовчих робіт:

- інформування органів державної влади та місцевого самоврядування про початок лісовпорядних робіт, їх мету та завдання;

- розміщення в регіональних засобах масової інформації про початок проведення лісовпорядкування, його мету та завдання, контактну інформацію для зв’язку;

- отримання в органах державної влади та місцевого самоврядування інформації про наявні проблемні питання в лісовому секторі та обговорення з ними  можливих шляхи їх вирішення;

- ознайомлення з існуючими планами розвитку територій – регіональним, районними, громад;

- збір відгуків громадськості щодо сучасного ведення лісового господарства та пропозицій щодо перспектив його розвитку;

- ознайомлення органів державної влади та місцевого самоврядування, інших зацікавлених сторін з проектом Основних положень організації та розвитку лісового господарства регіону;

- проведення зустрічей із спеціалістами науково-дослідних установ, природоохоронних організацій, в тому числі неурядових, земельних органів, мисливських організацій та інших зацікавлених організацій та установ з метою збору інформації, необхідної для розроблення стратегія перспективної організації та розвитку лісового господарства регіону.

- збір зауважень та пропозицій щодо ведення лісового господарства, висловлених спеціалістами під час аудиту з сертифікації лісів.

2.3.5.2. Під час польових робіт:

- організація керівником лісовпорядного підрозділу сумісно з керівництвом лісогосподарського підприємства залучення зацікавлених сторін в роботі першої лісовпорядної наради;

- організація спеціалістами лісовпорядного підприємства після прибуття на місця проведення лісовпорядних робіт робочої зустрічі з органами місцевого самоврядування із залученням по можливості широкої участі громадськості та інших зацікавлених сторін в ній;

- інформування після закінчення польових робіт органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськість про сучасний стан лісів, врахування висловлених пропозицій щодо перспектив організації та розвитку лісового господарства;

2.3.5.2. Під час камеральних робіт:

- ознайомлення та обговорення з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, природоохоронними органами з участю громадськості та інших зацікавлених сторін (в зоні діяльності лісогосподарського підприємства) про основні показники проекту організації та  розвитку лісового господарства на 10 річний період та врахування висловлених ними та узгоджених зауважень і пропозицій до лісовпорядного проекту.

2.4. Основні положення організації та розвитку лісового господарства адміністративно-територіальних одиниць  або  окремих

природноекономічних регіонів

2.4.1. Основні положення організації та розвитку лісового господарства (далі – Основні положення) розробляються для визначення та обґрунтування принципових стратегічних напрямків організації та розвитку лісового господарства на близьку (10 років ) та далеку  (до 50 років) перспективу для окремої адміністративної області або природноекономічного регіону.

2.4.2. Основні положення розробляються (або коригуються раніше розроблені до попереднього лісовпорядкування) в період підготовчих робіт до чергового лісовпорядкування за спеціальною рамковою програмою (додаток 1), яка уточнюється до умов конкретного регіону, з виділенням на їхню розробку необхідного фінансування.

2.4.3. Основні положення розробляються або коригуються на основі визначених основних напрямків державної політики у сфері лісових відносин, затверджених загальнодержавних та регіональних (місцевих) програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, сучасних досягнень національної і світової лісівничої науки, тенденцій в розвитку лісового господарства, набутого місцевого досвіду з ведення лісового господарства. Під час їх розроблення мають бути враховані потреби і пропозиції місцевого населення.

2.4.4. Основні положення не пізніше ніж за 1 місяць до початку польових лісовпорядних робіт затверджуються територіальним органом лісового господарства за погодженням з територіальним органом охорони навколишнього природного середовища. Затверджені Основні положення є обов’язковим керівним документом для державних органів управління лісовим господарством усіх рівнів, постійних лісокористувачів та лісовпорядної організації під час розроблення лісовпорядних проектів.

2.5. Лісовпорядні і технічні наради

2.5.1. Для регламентації лісовпорядних робіт і всебічного обговорення особливостей їхнього виконання проводяться лісовпорядні наради: перша – не пізніше ніж за два тижні до початку польових робіт, і друга – після завершення розробки основних розділів проекту організації та розвитку лісового господарства (лісокористування, рубок формування і оздоровлення лісів, відновлення лісів, охорони та захисту лісів тощо).

В процесі проведення лісовпорядних робіт  проводяться технічні наради для розгляду і вирішення організаційних і технічних питань, корегування при необхідності розрахункових обсягів рубок та інших проектних рішень.

2.5.2. Лісовпорядні наради скликаються територіальними органами лісового господарства за погодженням з лісовпорядною організацією та лісогосподарським підприємством. У нараді приймають участь керівники і спеціалісти територіального органу лісового господарства, лісових підприємств, які впорядковуються, представники лісовпорядної організації, органів державної влади та місцевого самоврядування, територіального органу охорони навколишнього природного середовища, землеустрою, наукових установ, громадських та інших зацікавлених організацій.

Головою лісовпорядної наради є керівник або відповідальний спеціаліст лісового господарства, секретарем – представник лісовпорядної організації.

Протоколи першої і другої лісовпорядних нарад затверджуються керівником територіального органу лісового господарства та керівником лісовпорядної організації за погодженням з територіальними органами охорони навколишнього природного середовища.

Під час лісовпорядкування всіх лісів адміністративної області або значної їх частини перша лісовпорядна нарада проводиться при територіальному органі лісового господарства з попереднім ознайомленням (проведенням проміжних нарад) спеціалістів лісогосподарських підприємств, ліси яких будуть впорядковуватись, з положеннями проекту протоколу цієї наради. На рівні лісогосподарських підприємств збираються пропозиції і зауваження до проекту протоколу, які виносяться на розгляд наради при територіальному органі лісового господарства.

Конкретні дати проведення лісовпорядних нарад, персональний склад учасників, терміни подання до них необхідних матеріалів установлюються територіальним органом лісового господарства за погодженням з лісовпорядною організацією та органами влади.

Технічні наради скликаються керівником лісогосподарського підприємства (установи), що впорядковуються, за погодженням з лісовпорядною організацією і проводяться під його головуванням. У нараді приймають участь керівники і спеціалісти лісового підприємства, ліси якого впорядковуються, представники лісовпорядної організації, територіального органу охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, землеустрою, наукових установ, громадських та інших зацікавлених організацій.

Конкретні дати проведення технічних нарад, персональний склад учасників установлюються керівником лісогосподарського підприємства.

2.5.3. На першій лісовпорядній нараді визначаються особливості проведення польових робіт і розглядаються такі основні питання:

- звіт про підготовчі роботи;

- розподіл лісів об’єкта на категорії та необхідність його перегляду;

- розподіл території об’єкту за методами лісовпорядкування;

- рекомендації щодо системи ведення лісового господарства;

- поділ території об’єкту на гірську і рівнинну частини;

- стан юридичного оформлення меж з суміжними землекористувачами, наявність рішень щодо спірних межах;

- забезпеченість матеріалами ДЗЗ, топографічними картами;

- проект організації території;

- рекомендації щодо утворення господарських частин, господарств і господарських секцій, встановлення віку стиглості;

- господарське значення окремих деревних і чагарникових порід;

- наявність об’єктів постійної лісонасінної бази;

- особливості лісотаксаційних робіт, з урахуванням функціонального призначення лісів;

- нормативно-довідкові матеріали, що рекомендуються для використання в процесі лісовпорядкування;

- рекомендації щодо призначення лісогосподарських заходів при таксації лісу;

- наявність пробних площ, які збереглися від попередніх лісовпорядних і науково-дослідних робіт, необхідність закладання нових постійних пробних площ;

- технічні особливості і ступінь деталізації оцінки лісопатологічного і санітарного стану насаджень при таксації лісу та виконання інших обстежувальних робіт, оцінки екологічного стану лісів;

- необхідність виявлення сировинної бази побічних користувань, які мають перспективу розвитку;

- наявність існуючої і запроектованої мережі туристських, рекреаційних та науково-пізнавальних стежок;

- наявність схеми транспортного освоєння лісів або схеми розміщення і черговості будівництва та реконструкції шляхів транспорту;

- забезпечення лісовпорядних партій робочою силою, транспортними засобами, харчуванням і житлом;

- порядок участі у лісовпорядних роботах працівників лісових підприємств, представників органів місцевого самоврядування та  інших зацікавлених сторін;

- інші технічні особливості лісовпорядних робіт, що уточнюють порядок їхнього виконання.

2.5.3.1. Рішення, прийняті з усіх питань, що розглядалися на першій лісовпорядній нараді, фіксуються в протоколі наради, який разом з кошторисом на проведення польових робіт є основою для складання остаточного варіанту наряд-завдання на лісовпорядкування конкретного об’єкта.

2.5.3.2. Рішення, які приймаються на першій лісовпорядній нараді, не повинні суперечити Лісовому кодексу України, положенням і вимогам цієї Інструкції та інших нормативно-правових документів, які є чинними на час проведення лісовпорядкування. Вони є обов’язкові як для лісовпорядної організації, так і для постійних лісокористувачів та їхніх вищих керівних органів.

2.5.4. Друга лісовпорядна нарада скликається для розгляду та уточнення проектних рішень та кількісних показників лісовпорядного проекту.

Друга лісовпорядна нарада розглядає такі питання:

- основні показники лісового фонду, характер і причини змін, які відбулися за минулий ревізійний період;

- висновки з аналізу ведення лісового господарства за цей час;

- експлуатаційний фонд, його товарна структура;

- системи та  способи рубок головного користування, розміщення місць рубок в розрізі господарських частин та господарських секцій;

- обсяг рубок головного користування;

- проект заходів з поліпшення якісного складу та оздоровлення лісів;

- обсяг відновлення лісів та лісорозведення,  реконструкції малоцінних насаджень;

- об’єкти постійної лісонасінної бази та зміни у ній, організація лісонасінного господарства, розсадників і плантацій;

- проект заходів щодо захисту лісу від шкідників і хвороб;

- проект заходів з протипожежного впорядкування лісів;

- проект заходів з побічних користувань, заготівлі другорядних лісових матеріалів і використання корисних властивостей лісів ;

- пропозиції та рекомендації з житлового, шляхового і виробничого будівництва;

- проект мережі туристських, рекреаційних та науково-пізнавальних стежок.

2.5.4.1. По всіх основних розробках і показниках лісовпорядного проекту, що виносяться на розгляд другої лісовпорядної наради, лісовпорядною організацією складається проект протоколу, який не пізніше ніж за 10 днів до початку наради надсилається лісовому підприємству, територіальному органу лісового господарства та територіальному  органу охорони навколишнього природного середовища разом з матеріалами обґрунтування розрахункової лісосіки, обсягів використання лісових ресурсів.

2.5.4.2. Спеціалісти лісового підприємства та вищезазначених органів в 10 денний термін розглядають отримані матеріали та готують висновок щодо відповідності основних показників лісовпорядного проекту нормативно-правовим документам, рішенням першої лісовпорядної наради та технічним нарадам. За домовленістю до розгляду залучаються інші зацікавлені установи і організації.

2.5.4.3. Результати розгляду, розбіжності (якщо вони є) щодо величини і обґрунтування розрахункової лісосіки, запроектованих обсягів лісогосподарських  заходів обговорюються на другій лісовпорядній нараді. Прийняті рішення відображаються в протоколі наради.

При наявності особливих думок, останні разом з протоколом наради направляються центральному органу виконавчої влади з питань лісового господарства для прийняття рішення.

2.5.5. Якщо при розгляді протоколу не виявлено помилок у розрахунках норм користування лісовими ресурсами і недоліків у їхньому обґрунтуванні, які можуть привести до змін розрахункової лісосіки та обсягів інших заходів у розмірі  +10% від рекомендованих лісовпорядкуванням, друга лісовпорядна нарада за домовленістю між замовником та виконавцем робіт може не скликатися, а територіальний орган лісового господарства узгоджує в установленому порядку розрахункову лісосіку і затверджує протокол розгляду основних положень лісовпорядного проекту і направляє його до лісовпорядної організації.

2.6. Контроль лісовпорядних робіт

2.6.1. Контроль за лісовпорядними роботами здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та його територіальними органами, органами охорони навколишнього природного середовища, лісовпорядною організацією, а також постійними лісокористувачами з метою забезпечення дотримання вимог чинних нормативно-правових актів, Інструкції, рішень нарад і договору на проведення лісовпорядних робіт. Контролю підлягає весь комплекс робіт, що виконуються при лісовпорядкуванні. За результатами перевірки складається акт перевірки в двох примірниках, один з якого надається особі, яка перевіряється, а другий залишається в сторони, що здійснює перевірку.  Копії акту перевірки надаються зацікавленим сторонам.

2.6.2. Контроль за лісовпорядними здійснюється у відповідності до Положення з проведення контролю за лісовпорядними роботами, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

2.7. Порядок і терміни здавання та приймання польових лісовпорядних робіт

2.7.1. Здавання і приймання лісовпорядних робіт проводиться в 5-денний термін після повного їхнього завершення в лісовому підприємстві на основі натурних перевірок виконаних робіт і матеріалів лісовпорядкування.

В приймально-здавальних актах вказуються обсяги виконаних робіт за елементами (додаток 2). Акти підписуються особами, відповідальними за виконання і приймання лісовпорядних робіт і є підставою для остаточного розрахунку за виконані польові роботи.

2.7.2. Незалежно від результатів приймання польових лісовпорядних робіт замовником уся польова технічна документація в повному обсязі перевіряється і оцінюється комісією лісовпорядної організації після повернення спеціалістів з місць проведення польових робіт.

2.8. Авторський нагляд

2.8.1. Авторський нагляд за впровадженням проектів організації і розвитку лісового господарства у виробництво проводиться в лісогосподарських підприємствах, в яких з часу проведення лісовпорядкування пройшло 4-6 років, з метою встановлення стану виконання рішень лісовпорядного проекту, контролю за веденням лісового господарства і використанням лісових ресурсів, оперативного усунення виявлених недоліків.

Порядок проведення авторського нагляду визначається Положенням про авторський нагляд, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

ГЛАВА 3. ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ ДО ЛІСОВПОРЯДКУВАННЯ

3.1. Завдання, склад і організація підготовчих робіт

3.1.1. Підготовчі лісовпорядні роботи проводяться з метою вирішення ряду організаційно-технічних питань і проведення частини натурних робіт, необхідних для кращої організації і якісного виконання польових лісовпорядних робіт.

3.1.2. До складу підготовчих робіт входять:

3.1.2.1. Визначення стану існуючих меж об’єкта, що впорядковується, та підготовка, при необхідності, пропозицій щодо їхньої зміни.

3.1.2.2. Аналіз існуючого поділу лісів об’єкта на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок і підготовка, в разі необхідності, пропозицій з їхнього уточнення і юридичного оформлення в установленому порядку.

3.1.2.3. Збір таксаційних, геодезичних і планово-картографічних матеріалів попереднього лісовпорядкування, оцінка їхньої повноти, стану і можливості використання. Збір матеріалів з видів дослідних і проектних робіт, які можуть бути використані для організації території лісового фонду і лісовпорядного проектування. Отримання інформації про об’єкти ПЛНБ.

3.1.2.4. Складання та узгодження проекту квартальної і візирної мережі.

3.1.2.5. Виявлення обсягів прорубування та прочищення квартальних просік, інструментального відновлення і розчищення межових ліній. Організація виконання замовником робіт з розчищення просік, встановлення квартальних стовпів та здійснення інших заходів, пов’язаних з підготовкою до проведення лісовпорядкування.

3.1.2.6. Підбір лісотаксаційних таблиць та інформації, або розробку нових, необхідних для виконання лісотаксаційних робіт.

3.1.2.7. Вивчення забезпеченості об’єкта лісовпорядкування топографічними картами і матеріалами ДЗЗ. Перевірка відповідності їхнього масштабу і року зйомки вимогам Інструкції.

3.1.2.8. Збір основних економічних та інших відомостей, необхідних для розроблення лісовпорядного проекту.

3.1.2.9 Збір інформації з наявних планів розвитку територій (регіональних, районних, громад) в частині, що стосуються лісів.

3.1.2.10. Закладання пробних площ, підготовка таксаційного ходу та інших об’єктів для проведення колективного технічного тренування перед початком польових лісовпорядних робіт.

3.1.2.11. Складання проекту наряд-завдання на проведення лісовпорядкування.

3.1.3. Підготовчі роботи під час лісовпорядкування лісів адміністративної області виконуються за рік до початку основних польових лісовпорядних робіт.

3.1.4. Залежно від конкретних особливостей об’єкта, визначеного для лісовпорядкування і розміру коштів, виділених на проведення підготовчих робіт, їхній склад може бути скороченим або розширеним, що обумовлюється в договорі на їх виконання.

3.1.5. Одночасно з підготовчими роботами можуть проводитись ґрунтово-лісотипологічне та інші види обстежень за рахунок окремого фінансування.

3.2. Збір геодезичних даних і картографічних матеріалів, оцінка їхньої якості і стану

3.2.1. До виїзду на місце проведення підготовчих робіт спеціалісти лісовпорядної організації отримують в органах землевпорядкування дозвіл на право збирання геодезичних даних, виготовлення копій з планових матеріалів суміжних землекористувачів.

3.2.2. На територію об’єкта лісовпорядкування в період підготовчих робіт повинні бути одержані в тимчасове користування і зібрані такі геодезичні і картографічні матеріали.

3.2.2.1. У лісогосподарському підприємстві:

- планшети минулого лісовпорядкування з нанесеними на них змінами в лісовому фонді за минулий ревізійний період;

- плани лісонасаджень;

- карта-схема об’єкта лісовпорядкування;

- відомості координат або геодезичні журнали, складені попереднім лісовпорядкуванням.

- карти ґрунтів та типів лісу (при їх наявності).

3.2.2.2. У земельних органах:

- копії меж землекористувачів, суміжних з територією об’єкта, який впорядковується;

- копії меж селищ, міст, розташованих в районі об’єкта лісовпорядкування;

- копії меж земель державного водного фонду в районі об’єкта лісовпорядкування;

3.2.2.3. У територіальних державних підприємствах служби геодезії та картографії:

- топографічні карти на об’єкт  лісовпорядкування в необхідних масштабах;

-  копії адміністративних меж районів і областей;

- відомості про геодезичні і топографічні роботи, виконані на території об’єкта іншими організаціями.

3.2.2.4. У дистанціях захисних лісонасаджень або відділеннях відповідних залізниць – копії смуг відчуження залізничних шляхів у межах об’єкта лісовпорядкування, в шляховому відділі області – копії смуг відчуження автомобільних доріг міжнародного та державного значення.

3.2.2.5. У проектних, вишукувальних та інших організаціях і установах відповідних міністерств та відомств:

- копії з перспективних планів відведення земель об’єкта лісовпорядкування під промислове і житлове будівництво, будівництво шляхів транспорту, ліній електромереж, трас нафто- газопроводів тощо;

- копії з проектів детального планування приміських зон міст;

- копії з планово-картографічних матеріалів інших видів вишукувальних і проектних робіт, які можуть бути використані для організації території і розробки лісовпорядного проекту.

3.2.3. Усі виписки, а також копії з планово-картографічних матеріалів, засвідчуються відповідальними особами відповідних установ і організацій.

3.2.3.1. Ділянки спірних меж із суміжними землекористувачами повинні бути відображені в спеціальному акті, який узгоджується із земельними органами. Порядок установлення таких меж визначається земельними органами з участю лісовпорядної організації та лісогосподарського підприємства.

3.2.3.2. При виявленні помилок у геодезичних даних меж суміжних землекористувачів, їхня перевірка проводиться безпосередньо в натурі представниками земельних органів, лісовпорядкування та інших  зацікавлених сторін з оформленням відповідного акту.

3.2.4. Лісогосподарські підприємства складають та узгоджують із земельними органами відомості щодо земельних ділянок, які прийняті до складу підприємства після минулого лісовпорядкування і які виключені з його складу, із зазначенням їхнього місцезнаходження, номерів і дат документів, на підставі яких проведено приймання або передавання земель, і передають його керівнику підготовчих робіт.

У відомостях окремо відображаються ділянки, які надані в  тимчасове довгострокове користування іншим підприємствам, організаціям і установам.

3.2.5. Уточнена площа земель об’єкта лісовпорядкування звіряється з даними державного обліку лісів та земельним балансом на рік проведення підготовчих робіт і при наявності розходжень установлюються їхні причини з відображенням в акті погодження.

3.2.6. На підставі зібраних матеріалів і огляду стану меж у натурі визначається необхідний обсяг робіт з відновлення меж об’єкта лісовпорядкування, яке проводиться в підготовчий або польовий період.

3.2.7. Залежно від повноти геодезичних даних, точності геодезичної основи планшетів минулого лісовпорядкування та їхнього стану, наявності топографічних карт відповідного масштабу, лісовпорядною організацією визначається можливість їхнього повного або часткового використання і визначається технологія складання нових лісовпорядних планшетів.

3.3. Підготовчі роботи з організації території об’єкта, складання проекту квартальної  і візирної мережі

3.3.1. У процесі проведення підготовчих робіт здійснюється аналіз внутрішньогосподарської організації об’єкту лісовпорядкування, визначається доцільність збереження або зміни меж структурних одиниць.

Пропозиції з цих питань розглядаються на технічній нараді, протокол якої надсилаються територіального органу лісового господарства для їхнього вирішення у встановленому порядку.

3.3.2. Аналізується існуючий поділ лісів на категорії у відповідності з чинними нормативними документами. Перевіряється відповідність поділу території об’єкта на гірську і рівнинну частини. При необхідності готуються обґрунтовані пропозиції щодо змін у вказаних поділах, які надсилаються територіальному органу лісового господарства для розгляду та юридичного оформлення цих змін у встановленому порядку.

3.3.3. Натурні роботи з організації території об’єкта лісовпорядкування проводяться в обсягах, забезпечених фінансуванням підготовчих робіт.

3.3.3.1.У першу чергу відновлюються межі з суміжними землекористувачами в місцях, де вони в натурі повністю або частково втрачені, з’ясовуються обсяги з прорубування нових просік і візирів.

3.3.3.2. Заміна квартальних і вказівних стовпів, що стали непридатними за ревізійний період, розчищення меж, квартальних просік, відновлення натурного оформлення об’єктів природно-заповідного фонду та ділянок постійної лісонасінної бази виконується постійним лісокористувачем або власниками лісів.

3.3.4. Проект квартальної та візирної мережі для об’єкта лісовпорядкування складається окремо для кожного лісництва на основі планово-картографічних матеріалів попереднього лісовпорядкування, матеріалів ДЗЗ і топографічних карт. Розміри кварталів, що проектуються, повинні відповідати встановленим організаційно-технічним показникам.

3.3.4.1. При складанні проекту квартальної мереж в якості квартальні просіки (межі) можуть бути використані: магістральні шляхи транспорту, постійно діючі лісогосподарські дороги, протипожежні розриви, траси електромереж та трубопроводів, річки.

Використання цих розмежувальних ліній не повинно призводити до порушення старої нумерації кварталів (якщо вона зберігається) і недопустимих відхилень їхньої площі від нормативної.

Озера (стариці, інші природні водні об’єкти), в залежності від їхнього розміру, форми і розташування в середині лісового масиву, включаються до складу одного із суміжних кварталів, який має найбільшу протяжність берегової лінії озера.

3.3.4.2. При впорядкуванні рівнинних лісів проектується переважно прямокутна квартальна мережа з прокладанням просік з півночі на південь і зі сходу на захід відносно географічного меридіана. Дрібні розкидані ділянки лісу, ізольовані від основного масиву, степові переліски об’єднуються в збірні квартали.

3.3.4.3. При впорядкуванні гірських лісів квартальна мережа проектується з урахуванням вантажних потоків, які склалися або передбачаються, з максимальним використанням природних розмежувальних рубежів.

3.3.4.4. Нумерація кварталів проводиться в межах лісництв з північного заходу на південний схід.

3.3.4.5. Квартальна мережа і нумерація кварталів, що встановлені попереднім лісовпорядкуванням має зберігатись. Перегляд їх можливий  у таких випадках:

- значних змін території об’єкта лісовпорядкування або окремих його підрозділів;

- розукрупнення всіх кварталів для приведення у відповідність з установленими нормативами.

3.3.4.6. Якщо до складу лісогосподарського підприємства прийняті ділянки лісу, які утворюють нові квартали, або окремі квартали вилучені, зміни в існуючу нумерацію кварталів вносяться таким чином, щоб вона була збережена для основної частини лісництва. При цьому допускається розукрупнення окремих кварталів до розмірів менших ніж встановлено нормативами, або присвоєння новоутвореним кварталам чергових порядкових номерів, незалежно від їхнього місцезнаходження.

3.3.5. Таксаційні візири наносяться на проект квартальної мережі у відповідності з вимогами, наведеними в табл. 2, паралельно квартальним просікам.

Замість візирів можуть бути використані дороги, стежки, траси ліній зв’язку і електромереж тощо, якщо їх розташування та протяжність дозволяють забезпечити проведення таксації лісу відповідно до вимог організаційно-технічних показників лісовпорядкування.

3.3.6. На схему з проектом квартальної і візирної мережі наносяться межі планшетів, межі адміністративних районів, категорій лісів, старі і нові номери кварталів (у випадку коли нумерація змінилась), а також інші контурні позначення, необхідні для організації проведення польових робіт.

Одночасно узгоджується перелік доріг, трас, лісових стежок, річок, на яких повинні ставитися квартальні вказівні стовпи.

3.3.7  Складений проект квартальної і візирної мережі розглядається і затверджується на першій лісовпорядній нараді.

3.4. Підбір і обґрунтування таксаційних та інших нормативно-довідкових матеріалів

3.4.1. Підбір лісотаксаційних нормативів для лісів адміністративно-територіальних одиниць проводиться при складанні Основних положень організації і розвитку лісового господарства, або при внесенні коректив у цей документ при повторному лісовпорядкуванні.

3.4.2. У випадках невідповідності затверджених для даного регіону нормативів особливостям лісорослинних умов, ходу росту і стану насаджень на території конкретного об’єкта на основі натурних досліджень пропонуються місцеві нормативи і дається обґрунтування їхнього застосування. Ці нормативи узгоджуються з територіальним органом лісового господарства.

3.4.3. Підбір схем типів лісу проводиться з урахуванням лісорослинної зони і географічного положення об’єкта лісовпорядкування.

На підставі вивчення існуючих схем типів лісу, консультацій з науково-дослідними установами, аналізу матеріалів минулого лісовпорядкування вибирається схема, яка найбільше відповідає лісорослинним умовам регіону.

Придатність вибраної схеми типів лісу перевіряється при закладанні пробних площ, стрічкових переліків і рекогносцирувальному огляді найбільше поширених насаджень при підготовці об’єктів для колективного тренування. При необхідності виконуються також додаткові роботи з їх перевірки.

При цьому перевіряється відповідність основних діагностичних ознак, які визначають тип лісу: форми (наявність 2-х і більше ярусів), складу і класу бонітету насаджень, визначальних видів надґрунтового рослинного покриву і підліску, характеру відновлення під наметом лісу, рельєфу, положення і ґрунтових умов. Крім цього, перевіряється обґрунтованість рекомендацій з проведення комплексу основних лісогосподарських заходів в тих чи інших групах типів лісу і їхню відповідність  місцевим умовам та накопиченому досвіду проведення лісогосподарських робіт в об’єкті, що впорядковується.

3.4.4. Усі необхідні корективи вносяться у вибрану для цього району схему типів лісу, за погодженням з науковою організацією, яка склала цю схему.

Схема типів лісу повинна бути складена у формі зручній для її використання в польових умовах. Визначені  типи лісу повинні чітко відрізнятися за своїми діагностичними ознаками і, в першу чергу, за основними таксаційними показниками насаджень (форма, склад, клас бонітету).

3.4.5. Для оцінки успішності природного відновлення та лісових культур приймаються нормативи, які діють у цьому регіоні і відображені у відповідних нормативних документах.

3.5. Підготовка об’єктів для колективного технічного тренування

3.5.1. Для колективного технічного тренування в об’єкті лісовпорядкування закладається 15-20 тренувальних пробних площ, в тому числі 4-6 на рубки догляду, і в залежності від об’єкта лісовпорядкування та особливостей лісів, що впорядковуються, 1-2 км таксаційного ходу по просіках і візирах, з метою охоплення тренуванням різноманітних насаджень і категорій земель.

В якості тренувальних об’єктів використовуються пробні площі, що збереглися від попереднього лісовпорядкування, після повторних переліків та обробки даних по цих пробах.

3.5.2. Тренувальні пробні площі і таксаційні ходи повинні бути представлені найбільш поширеними в цьому об’єкті насадженнями і, по можливості, в повній мірі відображати їх різноманітність за породним складом, формою, віковою і товарною структурою, продуктивністю, типами лісорослинних умов, походженням. У зв’язку з цим об’єкти колективного тренування можуть бути підготовлені в 2-3 різних місцях із зручним транспортним зв’язком.

3.5.2.1. У гірських умовах тренувальні об’єкти закладаються на характерних геоморфологічних профілях, які перетинають схили різних експозицій і груп крутизни, від річкових долин до вододілів  з найбільш типовими для них насадженнями.

3.5.2.2. Таксаційні виділи, які примикають до тренувального таксаційного ходу, в першу чергу, складні за формою і складом, розладнані та різновікові насадження, таксуються вибірковими вимірювальними і переліковими методами (закладання реласкопічних площадок, перелік дерев на кругових площадках постійного радіусу, стрічкові переліки).

3.5.3. Підбір об’єктів для технічного тренування проводиться на основі вивчення документів попереднього лісовпорядкування і матеріалів ДЗЗ. Заздалегідь визначені об’єкти для тренування і місця їх розміщення уточнюються при рекогносцирувальному огляді лісових масивів у натурі.

Для цього повинні бути враховані такі фактори:

- зручність під’їзду і підходу до об’єктів тренування у весняний період;

- компактність об’єктів тренування;

- наявність приміщень для проживання лісовпорядників.

3.5.4. При підготовці об’єктів колективного технічного тренування на всіх пробних площах і виділах таксаційного ходу, крім таксаційних показників насаджень, визначається також характеристика підросту, природного поновлення, оцінка санітарного стану насаджень, недеревних ресурсів та інших показників, які є характерними для лісових насаджень об’єкту.

3.5.5. Підбір, закладання та обробка тренувальних пробних площ, обстеження природного поновлення і стану лісових культур, санітарного стану насаджень та ресурсів недеревної сировини проводиться відповідно з вимогами розділів 6.1–6.4.

3.7.1.. Тренувальні пробні площі, межі виділів таксаційного ходу повинні бути точно відображені на матеріалах ДЗЗ або абрисах і прив’язані до квартальних просік, візирів, доріг, інших чітких орієнтирів.

Підготовлені в процесі підготовчих робіт матеріали про об’єкти для колективного технічного тренування передаються на збереження в технологічну службу лісовпорядної організації і видаються керівнику колективного тренування перед початком польових робіт.

3.5.7. Для навчання лісовпорядників умілому застосуванню лісотаксаційних та геодезичних приладів, відпрацювання технічних прийомів, виконання таксаційних, обстежувальних і геодезичних робіт в районі постійного базування лісовпорядних підрозділів закладаються постійні тренувальні полігони.

На ньому повинні бути підготовлені і періодично поновлюватися: кругові реласкопічні і перелікові площадки постійного радіусу; обміряні облікові дерева в кількості, яка дозволяє достовірно визначити індивідуальні помилки виконавців при роботі з вимірювальними приладами; зразки закладання і натурного оформлення пробних площ, обстежувальних робіт; перевірені полігони інструментальної зйомки і еталони проміру ходових ліній на складних елементах рельєфу.

3.6. Збір основної природноекономічної та іншої інформації, необхідної для розробки лісовпорядного проекту

3.6.1. У період підготовчих робіт проводиться збір інформації про природні та економічні умови району майбутніх лісовпорядних робіт, а саме:

3.6.1.1. Площа і територіальне розміщення лісів всіх постійних лісокористувачів і власників лісів  в адміністративних районах, де розташований об’єкт  лісовпорядкування.

3.6.1.2. Провідні галузі економіки регіону, характеристика підприємств, пов’язаних із заготівлею, переробкою і споживанням деревних ресурсів лісу,  відомості про використання інших видів лісових ресурсів.

3.6.1.3. Характеристика екологічного стану району розміщення об’єкта лісовпорядкування, фактори, що впливають на нього, джерела забруднення природного середовища та інших шкідливих чинників.

3.6.1.4. Наявність еродованих і деградованих земель у районі розташування лісового підприємства, заходи з лісової меліорації, що плануються на цих землях.

3.6.1.5. Шляхи транспорту – дороги загального користування, лісогосподарського призначення, протяжність автомобільних доріг на одиницю загальної площі об’єкта лісовпорядкування.

3.6.2. Для планування організаційно заходів, пов’язаних з проведення лісовпорядних робіт, збираються  наступні відомості:

- номери телефонів лісогосподарського підприємства, державних органів влади, територіальних органів охорони навколишнього природного середовища, земельних органів та інших зацікавлених установ;

- найбільш зручний вид транспорту від місця розташування лісовпорядної організації до місця робіт, розклад руху поїздів та інших видів транспорту, вартість проїзду;

- наявність територій з небезпекою ураження кліщовим енцефалітом та необхідність проведення профілактичних щеплень, визначення оптимальних термінів їхнього проведення;

- особливості клімату (початок осінніх заморозків, встановлення снігового покриву, періоди максимальних опадів тощо);

- рельєф і ґрунти, наявність боліт і надмірно зволожених територій.

3.7. Забезпечення матеріалами дистанційного зондування землі та вимоги до  них

3.7.1. Матеріали дистанційного зондування (ДЗЗ) є технічною основою всіх видів лісовпорядних робіт.

3.7.2. Аерофотозйомка території, яка підлягає лісовпорядкуванню, планується і організовується у встановленому порядку лісовпорядною організацією згідно з перспективними і поточними планами лісовпорядних робіт. Нею же визначаються технічні умови зйомки, в яких дається масштаб знімків, типи фотоапаратів, початок і кінець знімання, обмеження зйомки в часі протягом доби, вимоги до повздовжнього і поперечного перекриття, умови виготовлення аерофотознімків контактного і збільшеного друку, на паперових чи електронних носіях.

3.7.3. Аерофотозйомка має проводиться за рік до початку лісовпорядних робіт. Виконується вона за договорами лісовпорядної організації із спеціальними авіаційними підрозділами, або іншими структурами, які виконують ці роботи.

3.7.3.1. Допускається використання матеріалів аерофотозйомки давністю не більше 2-х років, а в об’єктах з відносно екстенсивним веденням лісового господарства і лісокористування – не більше 3 років.

3.7.3.2. Аерофотозйомка має проводиться на кольорових спектрозональних плівках, або в кольорі цифровою камерою. Допускається багатозональна зйомка з наступним одержанням синтезованого кольорового зображення.

3.7.4. Контроль за своєчасним виконанням аерофотозйомки, оцінку якості матеріалів і визначення можливостей їх використання для потреб лісовпорядкування здійснюють спеціалісти лісовпорядної організації.

За наявності в інших організаціях матеріалів ДЗЗ, які є на район виконання робіт, вони на договірних умовах використовуються лісовпорядкуванням.

3.7.5. Масштаби аерофотознімків встановлюються 1:10000-1:15000, а для лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення –1:5000-1:10000.

3.7.5.1. При невідповідності масштабу аерофотозйомки на цю площу виготовляються аерофотознімки збільшеного до потрібного масштабу (але не більше ніж у 2 рази), якщо це забезпечує необхідну для лісовпорядкування їхню якість.

3.7.5.2. У випадках, коли нову аерофотозйомку для лісовпорядкування зробити неможливо, як виключення, дозволяється застосування аерофотознімків більш дрібних масштабів, ніж зазначені в п.3.7.5., але не дрібніші, ніж 1:20000.

3.7.6. До виїзду на польові роботи лісовпорядні партії забезпечуються такими матеріалами аерофотозйомки:

- аерофотознімки контактного або збільшеного друку;

- репродукціями накидного монтажу.

3.7.6.1. Безпосередньо на  польових роботах аерофотознімки використовуються для:

- виготовлення фотоабрисів, розпізнавання меж, просік, ходових ліній, топографічної ситуації і впевненого орієнтування в лісі при виконанні лісовпорядних робіт;

- контурного і лісотаксаційного дешифрування;

- складання лісовпорядних планшетів та інших лісових карт.

3.7.6.2. Репродукції накидного монтажу використовуються для попереднього розпізнавання меж об’єкта лісовпорядкування і визначення забезпеченості його аерофотознімками та загального огляду, складання проекту організації території, а також для розподілу аерофотознімків між виконавцями.

3.7.7. Порядок видачі, обліку, реєстрації і зберігання матеріалів аерофотозйомки на польових і камеральних роботах визначається відповідними інструкціями.

3.7.8. Під час проведення лісовпорядних робіт допускається використання космічних знімків високої роздільної здатності, яка забезпечує достатню точність лісових карт.

3.8. Матеріали, що складаються за результатами виконання  підготовчих робіт

3.8.1. За результатами підготовчих робіт складаються:

- звіт згідно орієнтовної програми (додаток 3), яка може коригуватись в залежності від особливостей об’єкту лісовпорядкування;

- проект наряд-завдання;

- проект кошторису на проведення польових лісовпорядних робіт.

Звіт про підготовчі роботи повинен містити відомості про обсяги і види виконаних робіт, особливості об’єкта лісовпорядкування, що впливають на організацію польових робіт, вивченість території, забезпечення матеріалами ДЗЗ і нормативно-довідковою інформацією, обсяги наступних польових робіт, їхні особливості.

3.8.2. До звіту про підготовчі роботи додаються такі матеріали і документи:

- опис зібраних матеріалів;

- копії меж з суміжними землекористувачами;

- відомості про землі, що прийняті до складу лісового фонду об’єкта, або  вилучені;

- проект квартальної та візирної мережі, узгоджений з лісовим підприємством;

- карти-схеми об’єкта, пофарбовані за категоріями лісів, та  запропонованими змінами меж категорій лісів;

- відомості про існуючі об’єкти ПЛНБ, затверджені начальником відповідної Державної зональної лісонасінної інспекції;

- відомість обліку лісових культур, створених за останніх  20 років;

- довідка про внесення поточних змін у матеріали минулого лісовпорядкування;

- матеріали про підготовлені об’єкти колективного тренування;

- список нормативно-довідкових матеріалів для таксації лісу, що рекомендуються для використання,;

- проект наряд-завдання і кошторису на проведення польових лісовпорядних робіт.

3.8.3. Проект наряд-завдання на проведення польових лісовпорядних робіт в об’єкті складається на основі матеріалів проведених підготовчих робіт і рішень технічної наради, де указується:

- загальна площа об’єкта;

- площі частин об’єкта, які будуть впорядковуватися із використанням і без використання  матеріалів ДЗЗ;

- методи впорядкування і таксації лісів із зазначенням площі тих частин об’єкта, де вони будуть застосовуватись;

- обсяги майбутніх дослідних і обстежувальних робіт з деталізацією їх за видами (кількість і види пробних площ, обстеження лісових культур і природного поновлення тощо);

- обсяги натурних робіт з організації території.

3.8.4. На основі проекту завдання на проведення польових лісовпорядних робіт складається проект кошторису витрат, який після його розгляду в установленому порядку стає невід'ємною частиною договору і підставою для фінансування робіт у конкретному об’єкті .

Проект кошторису складається на основі чинних нормативів трудовитрат на різні види лісовпорядних робіт, тарифних ставок спеціалістів і робітників, зайнятих на них, податків, відрахувань тощо. В ньому повинні бути враховані витрати на оренду (наймання) приміщень, транспортних засобів на місці проведення польових робіт.

ГЛАВА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ І ПІДГОТОВКА ДО ЛІСОТАКСАЦІЙНИХ РОБІТ

4.1. Знімально-геодезичні роботи

4.1.1. Знімально-геодезичні роботи при лісовпорядкуванні виконуються з метою:

- відновлення втрачених меж об’єкта лісовпорядкування з суміжними землекористувачами у відповідності з існуючими геодезичними даними землевпорядкування;

- знімання планшетних рамок;

- знімання окремих найбільш значущих лінійних елементів внутрішньої ситуації, меж господарсько-цінних виділів, доріг, стежок та інших ліній, що використовуються як таксаційні ходи.

4.1.2. Інструментальне відновлення окружних меж проводиться тільки на ділянках, де вони втрачені.

Порядок відновлення втрачених у натурі меж і межових знаків (або за відсутності геодезичних даних) визначається місцевими земельними органами за погодженням з органами лісового господарства і лісовпорядною організацією.

4.1.3. Якщо окружні межі об’єкта розпізнаються на матеріалах ДЗЗ або топографічних картах і помітні в натурі, проводиться тільки прочищення зарослих меж.

4.1.4. При інструментальному відновленні меж розрубування їх проводиться на ширину, яка забезпечує видимість від однієї точки до іншої, але не менше 0.5 м.

Кути повороту окружних меж при повній втраті межових знаків (стовпів і курганів) закріплюються в натурі межовими міжгосподарськими стовпами на відстані не менше ніж 1 м від геодезичного центру межового знаку у відповідності з ДСТУ 3534-97 "Знаки натурні лісовпорядні і лісогосподарські. Загальні вимоги".

На кутах повороту близьких до 180о (180о +10о) межові міжгосподарські стовпи не встановлюють.

4.1.5. Вимірювання горизонтальних кутів при зйомці планшетних рамок і відновленні окружних меж проводиться з точністю не нижче 1 мінути, а при зніманні внутрішньої ситуації - не нижче 10 мінут. Вимірювання ліній проводиться мірною стрічкою в одному напрямку із заокругленням міри ліній до 0,1 м. Кути нахилу враховуються при величині 4о і більше. При розбіжності даних проміру лінії з існуючими геодезичними даними більше ніж 0,2%, виконується повторний промір у зворотному напрямку.

4.1.6. Усі випадки невідповідності геодезичних даних землевпорядкування даним натурних вимірів повідомляються місцевим органам  землевпорядкування  і за узгодженням з ними вносяться відповідні корективи. Всі уточнення, що вносяться в матеріали землевпорядкування, оформляються актом, який підписується представниками місцевих органів землевпорядкування і лісовпорядної організації.

4.2. Прорубування, прочищення і промірювання межових  та  квартальних просік,  таксаційних візирів

4.2.1. Прорубування нових квартальних просік та візирів проводиться у відповідності з проектом квартальної і візирної мережі. Зміни в проекті квартальної і візирної мережі можуть проводитися за рішенням першої лісовпорядної наради. Ці роботи виконуються лісовпорядною організацією.

Розчищення старої квартальної мережі і меж, заміна квартальних та інших стовпів проводиться лісогосподарськими підприємствами під час підготовки об’єкта до лісовпорядкування.

Лісовпорядна організація до кінця польових лісовпорядних робіт забезпечує  повну і якісну нумерацію лісовпорядних знаків.

4.2.2. Межові та квартальні просіки прорубуються на ширину 0,5м, а візири – 0.3 м. Товсті дерева, які знаходяться на лініях провішування, не рубаються (діаметр дерев установлюється першою лісовпорядною нарадою). Вони або обходяться способом паралельного провішування по перпендикулярах до основної лінії, або напрямок лінії встановлюється інструментально. Зрубані дерева не повинні заважати промірюванню ходових ліній. Висота пеньків не повинна перевищувати 1/3 діаметра дерев, в молодняках і чагарниках висота пеньків повинна бути не більше 10 см. При прорубуванні нових просік і візирів на деревах, які знаходяться поблизу прорубаних ліній, робляться насічки зі сторони візирів у середньому через 15 м.

Напрямок прорубування перевіряється за заданим румбом. При відхиленні лінії більш ніж на 2о, вона прорубується заново.

4.2.3. Промірювання прямолінійних просік, візирів та інших ходових ліній, які використовуються як таксаційні ходи, робиться в межах одного кварталу. Наскрізне промірювання  ліній, які проходять через декілька кварталів, забороняється. Промірювання ламаних ліній здійснюється між кутами поворотів з розпізнаванням їх на матеріалах ДЗЗ і закріпленням у натурі кілками.

4.2.4. Промірювання проводиться мірною стальною стрічкою або мірним тросом в одному напрямку з встановленням через кожні 100 метрів пікетних кілків. Кути нахилу при промірюванні враховуються починаючи з 6о. Встановлення пікетних кілків і відмітка відстаней до твердо пізнаних на матеріалах ДЗЗ орієнтирів здійснюється з внесенням поправки на нахил місцевості. На фотоабрисі або абрисі міри ліній показуються в горизонтальному прокладанні.

4.2.5. Під час промірювання проїжджої просіки або дороги пікетні кілки зміщуються по перпендикуляру від осі лінії промірювання вбік.

При перетині ходових ліній, що  промірюються, з непрохідними перешкодами відстань визначається методом обходу перешкод шляхом побудови перпендикулярів до ліній. Якщо провішування лінії за перешкодою зробити неможливо, то допускається “висячий” промір з визначенням кінця лінії на матеріалах ДЗЗ або вимірюванням зворотного румба.

4.2.6. При промірюванні ходових ліній на зворотній стороні фотоабрису робиться позначка про перетинання ними річок, струмків, доріг, стежок та інших елементів внутрішньої ситуації, які мають чітко виражену межу.

Під час проведення лісовпорядних робіт без застосування матеріалів ДЗЗ, а у випадках передбачених п.4.5.4 і з матеріалами ДЗЗ, усі дані промірювання заносяться в пікетажний журнал.

4.2.7. Промірювання межових ліній об’єкта лісовпорядкування, де межові знаки (стовпи, кургани) збереглися, проводиться від одного межового знаку до іншого із відзначенням виходів квартальних просік, візирів та іншої внутрішньої ситуації на межу.

4.2.8. При наявності матеріалів ДЗЗ, на яких добре видно квартальну мережу, дозволяється не робити промірювання ходових ліній в тих частинах масиву або окремих кварталах, де характер внутрішньої ситуації дозволяє точно встановити межі таксаційних виділів за матеріалами ДЗЗ і впевнено орієнтуватись в лісі при таксації. В таких кварталах промірювання проводиться тільки для визначення масштабу аерофотознімків. Міри ліній квартальних просік, візирів та інших таксаційних ходів, а також усі необхідні прив'язки в цих кварталах визначаються графічно з планшетів попереднього лісовпорядкування і матеріалів ДЗЗ.

4.2.9. Промір просік, візирів та інших ходових ліній вважається правильним, якщо відхилення від даних контрольного промірювання не більше 1/500.

Помилка прив’язки ходових ліній до твердо пізнаних на матеріалах ДЗЗ точок залежить від точності накладання квартальної і візирної мережі на основу планшета, і повинна бути: лінійна – до 4 м, кутова – до 1о.

4.3. Оформлення території лісовпорядними знаками

4.3.1. Під час виконання лісовпорядних робіт на території лісогосподарського підприємства ставляться такі лісовпорядні знаки:

- стовпи квартальні, квартальні вказівні, межові міжгосподарські, візирні, візирні вказівні, на пробних площах;

- кілки пікетні і кілки для закріплення центрів площадок при вимірювальній і переліковій таксації, обстеженні природного поновлення, лісових культур та інших обстежень, кутів повороту під час інструментальної зйомки окремих категорій земель.

4.3.2. Форми, розміри, правила встановлення та оформлення лісовпорядних знаків, матеріали для їхнього виготовлення визначені ДСТУ 3534-97 “Знаки натурні лісовпорядні і лісогосподарські. Загальні вимоги”.

4.4. Колективне та індивідуальне технічне тренування

4.4.1. Технічне тренування проводиться перед початком польових робіт з метою:

- підготовки і перевірки готовності спеціалістів лісовпорядної організації до проведення лісотаксаційних робіт в умовах конкретного об’єкта лісовпорядкування з регламентованою точністю;

- оцінки кваліфікаційного рівня кожного виконавця і вирішення питання про допущення його до виробничої таксації лісу;

- загального технічного інструктажу виконавців з питань проведення польових робіт.

Технічне тренування  розділяється на колективне та індивідуальне.

4.4.2. Проходження колективного тренування обов’язкове для всього керівного та інженерно-технічного складу лісовпорядної організації, керівників і спеціалістів лісових підприємств, відповідальних за контроль і приймання лісовпорядних робіт.

4.4.3. Індивідуальне тренування виконавців польових лісовпорядних робіт призначається для закріплення навиків з таксації лісу, набутих на колективному тренуванні, особливо молодими спеціалістами; урахування особливостей насаджень, не представлених на колективному тренуванні.

Обсяг індивідуального тренування для кожного виконавця визначає керівник колективного тренування.

4.4.4. Залежно від величини, розташування і схожості об’єктів лісовпорядкування, колективне тренування може проводиться сумісно з працівниками різних об’єктів лісовпорядкування або з працівниками окремого об’єкту.

4.4.5. Зміст, порядок і техніка проведення колективного та індивідуального тренування інженерно-технічного персоналу лісовпорядної організації, оформлення їхніх результатів визначаються спеціальними технічними вказівками (додаток 4).

4.5. Підготовка матеріалів ДЗЗ, виготовлення фотоабрисів і абрисів

4.5.1. Робота на аерофотознімку проводиться в межах робочого поля, яке відмежовується середніми лініями поперечного і повздовжнього перекриття з суміжними аерофотознімками.

Для зручності перенесення внутрішньої ситуації з аерофотознімка на лісовпорядний планшет, межами робочих площ можуть бути використані видимі на знімках квартальні просіки, дороги та інші лінії, які є основним контурним навантаженням топографічних карт і планшетів, а також лінії проведені між чітко вираженими пізнавальними знаками, якщо вони знаходяться поблизу від ліній поперечного і повздовжнього перекриття. Межі робочих полів суміжних аерофотознімків повинні бути цілком суміщені.

4.5.2. На кожному аерофотознімку в межах робочої площі перед виїздом на польові роботи або перед виходом в ліс проводиться  стереоскопічне дешифрування окружних меж, просік, планшетних рамок, інших видимих на знімках ходових ліній і опорних орієнтирів, меж таксаційних виділів (контурне таксаційне дешифрування).

Натурна таксація без попереднього контурного дешифрування аерофотознімків забороняється.

Видимі просіки, межі, планшетні рамки наносять на чорно-білих знімках чорною тушшю, а на кольорових – білою (жовтою) гуашшю пунктиром. Місцеположення невидимих і заново прорубаних ходових ліній визначається наближено за масштабом зальоту, або за розпізнаними орієнтирами (перехрестя доріг, характерні вигини річок тощо) і наносяться на аерофотознімок м’яким олівцем або чорною тушшю з наступним уточненням у натурі.

4.5.3. При промірюванні квартальних просік і візирів, прорубаних заново або нанесених на матеріалах ДЗЗ приблизно, їхнє точне положення визначається шляхом прив'язок до твердо пізнаних опорних орієнтирів і контурних точок. В якості контурних точок використовують будівлі, поодинокі дерева на безлісних ділянках, характерні повороти рік і доріг, кути контурів безлісних ділянок тощо.

Усі твердо пізнані орієнтири і контурні точки наколюються на матеріалах ДЗЗ з точністю +0.2 мм. Проколи на зворотному боці матеріалів ДЗЗ обводяться кружком і позначаються літерою. Біля кружка робиться відмітка про прив’язку проміряної лінії до орієнтира або контурної точки.

4.5.4. На основі камерального і польового розпізнавання на матеріалах ДЗЗ ходових ліній, даних проведеного промірювання і прив’язок до опорних орієнтирів, контурного дешифрування таксаційних виділів складається фотоабрис.

4.5.4.1. На фотознімок (фотоабрис) наносяться контури лісосік, відведених у рубку або зрубаних після проведення аерофотозйомки, з відміткою на зворотному боці року їхньої рубки. Крім того, на зворотному боці відмічаються контури ділянок лісових культур з зазначенням їхньої площі і року створення. На абрис, виготовлений на кальці, вищезгадані ділянки і відомості про них наносяться за весь час, який пройшов від попереднього лісовпорядкування.

Перевірка і уточнення меж таксаційних виділів, попередньо визначених камеральним шляхом і нанесених на абрис, проводиться в натурі під час таксації лісу.

4.5.4.2. Масштаб аерофотознімку визначається на підставі промірювання в натурі не менше двох  пізнаних ліній різного напрямку довжиною не менше 20 мм кожна у зображенні на аерофотознімках розміром 18х18 см і не менше 40 мм на аерофотознімках розміром 30х30 см. Середній масштаб знімка визначається як середнє арифметичне з масштабів, вирахуваних для кожної лінії. В умовах пересіченої місцевості по чітко пізнаних точках визначаються окремі масштаби для різних частин аерофотознімка. Для умов рівнинної або слабо горбистої місцевості для 2-4-х аерофотознімків може бути визначений загальний середній масштаб для маршруту, а в окремих випадках з дозволу керівника в об’єкті лісовпорядкування він може визначатися за висотою знімання  /Н, мм/ і фокусною відстанню аерофотоапарата (F, мм) за формулою:

М=Н/F, де М- знаменник масштабу.

4.5.5. Підготовлений для таксації фотоабрис повинен мати на лицьовій стороні:

- межі робочої площі (суцільні тонкі лінії кольоровою тушшю);

- просіки, візири та інші проміряні ходові лінії з розбитим на них пікетажем і номерами парних пікетів;

- природні межі кварталів (видовженим пунктиром);

- номери кварталів, розташованих на аерофотознімках, і номери кварталів, суміжних з ними;

- межі чітко окреслених таксаційних виділів;

-струмки, ріки, дороги, стежки і меліоративні канави, видимі тільки при стереоскопічному розгляді аерофотознімків, наносяться кольоровою тушшю.

На зворотному боці фотоабрису показуються:

- просіки і візири з мірами ліній в горизонтальній проекції з показом напрямку промірювання;

- проколи твердо пізнаних точок, обведених кружками;

- дані прив’язок ходових ліній до просік, меж, ліній внутрішньої ситуації і пізнаних точок;

- розрахунок масштабу аерофотознімка;

- назва лісового підприємства, лісництва, дата виготовлення фотоабрису, прізвища і підписи виконавців.

4.5.6. При відсутності матеріалів ДЗЗ  абрис виготовляється в масштабі планшета на кальці або міліметровому папері тушшю за даними пікетажного журналу. Абрис орієнтується стрілкою за магнітним меридіаном і повинен мати ті ж дані, що і фотоабрис за винятком проколів пізнаних точок. Перед виконанням натурної таксації з планшета попереднього лісовпорядкування на абрис переносяться межі виділів, які уточнюються при таксації.

При наявності топографічних карт масштабу 1:10000 на абрис з них переносяться дороги, контури боліт, ріки, канави та інші елементи топографічної ситуації.

4.6. Складання геодезичної основи лісовпорядних планшетів

4.6.1. Геодезична основа лісовпорядних планшетів складається у польовий період. Масштаб лісовпорядних планшетів встановлюється 1:10000. Для окремих об’єктів за домовленістю із замовником масштаб планшетів може встановлюватись індивідуально. Вимоги до їхнього складання регламентуються Технологічною інструкцією з виготовлення лісових карт, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з Державною службою геодезії картографії.

4.6.2. Усі планшети, що мають суміжні межі з іншими землекористувачами і на які відсутні Державні акти на право постійного користування або власності, повинні бути засвідчені начальником відділу земельних ресурсів району, на території якого проводилися лісовпорядні роботи.

4.7. Підготовка нормативно-довідкової інформації

4.7.1. Нормативно-довідкова інформація (далі - НДІ) є складовою частиною інформаційної бази даних лісового фонду України. Підготовка НДІ або уточнення існуючої проводиться до початку польових робіт за технологічними інструкціями, що входять до складу технічної та робочої документації комплексу програмного забезпечення  з оброблення лісовпорядної інформації.

4.7.2. Для складання НДІ для об’єкта або регіону лісовпорядкування використовуються загальнодержавні класифікатори, галузевий “Збірник класифікаторів техніко-економічних показників підсистеми управління лісовими ресурсами”, дані протоколу першої лісовпорядної наради та лісотаксаційні таблиці.

4.8.3. Підготовка таблиць і довідників, їхній контроль здійснюється працівниками технологічної служби лісовпорядної організації.

4.8.4. Порядок підготовки і контролю нормативно-довідкової інформації, лісотаксаційних та довідкових таблиць викладено в другій частині Інструкції.

ГЛАВА 5. ЛІСОТАКСАЦІЙНІ РОБОТИ

5.1. Поділ лісового масиву на таксаційні виділи

5.1.1. Під час таксації лісу територія кожного лісового кварталу (урочища) розділяється на первинні лісогосподарські облікові одиниці – таксаційні виділи.

Таксаційний виділ - це ділянка лісового фонду з визначеними межами, однорідна за своїм господарським значенням і таксаційною характеристикою, що відрізняється від таксаційних характеристик суміжних ділянок на величину, передбачену нормативами, і потребує проведення на всій своїй площі однакових лісогосподарських заходів.

Суміжні ділянки з різними характеристиками можуть об’єднуватись в один таксаційний виділ, якщо площа одного з них менша від установленого для даної категорії земель мінімуму. Такі ділянки приєднуються до найбільш близьких за таксаційною характеристикою, типом лісорослинних умов, або до найбільшого з прилеглих виділів. При цьому розбіжність у величинах запасу на 1 га, відносної повноти, коефіцієнту складу насадження, панівної породи основного і приєднаного виділу не повинні виходити за межі допустимих помилок їхнього визначення (табл. 3) і змінювати призначений господарський захід.

Характеристика таксаційних виділів поміщується в таксаційному описі і зображується на лісовпорядних планшетах та інших лісових картах.

Поділ кварталу (урочища) на таксаційні виділи проводиться в першу чергу за їхньою приналежністю до різних категоріях земель, основними з яких є лісові ділянки і нелісові землі. Їхній розподіл за категоріями наведений в таблиці 2.

Таблиця 2. Розподіл земель лісового фонду за категоріями

Лісові ділянки

Нелісові землі

Вкриті лісовою рослинністю,

із них:

- лісові культури

Не вкриті лісовою рослинністю:

- незімкнуті лісові культури

- лісові розсадники, плантації

- рідколісся

- згарища, загиблі насадження

- зруби

- галявини, рекультивовані землі

- біогалявини, ландшафтні галявини

- лісові шляхи, просіки, протипожежні розриви, лісові осушувальні канали, дренажні системи

Сільськогосподарські угіддя,

із них:

- рілля

- сіножаті

- пасовища

- багаторічні насадження

Води

Болота

Садиби, споруди

Траси

Піски

Інші нелісові землі

 

5.1.2. До лісових ділянок відносяться ділянки вкриті лісовою рослинністю та тимчасово або постійно не вкриті лісовою рослинністю.

5.1.2.1. До вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок відносяться ділянки, зайняті молодняками з повнотою 0,4 і більше і насадженнями інших вікових груп з повнотою 0.3 і більше, а також ділянки, зайняті чагарниками, на яких не можуть бути створені продуктивні насадження деревних порід без проведення спеціальних меліоративних робіт, або на яких організовуються чагарникові господарства.

Усі лісосіки рубок головного користування, відведені на наступні після польових робіт роки, враховуються і таксуються як окремі таксаційні виділи вкриті лісовою рослинністю.

5.1.2.2. До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок відносяться ділянки, зайняті:

- незімкнутими лісовими культурами – ділянками, на яких створені лісові культури, таксаційні показники яких не відповідають нормативним вимогам для їх переведення у вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки;

- лісовими розсадниками і плантаціями – ділянки для вирощування садивного матеріалу,  лісонасінні та господарські плантації;

- рідколіссями – насадженнями з повнотою 0,1-0,2 (крім молодняків), що зростають на землях, придатних для вирощування лісу;

- згарищами – ділянками лісу, що пошкоджені пожежами до ступеня припинення росту;

- загиблими насадженнями – ділянками лісу із засохлими на пні деревами в результаті дії шкідників і хвороб, промислових викидів, вимокання та інших причин, а також ділянками суцільних вітровалів, сніголамів,  буреломів тощо;

- зрубами – лісосіками останнього десятиріччя, що не відновилися, а також лісосіками, переданими згідно з виданими лісорубними квитками в суцільну рубку на рік проведення польових лісовпорядних робіт;

- галявинами – ділянками з повною відсутністю або поодинокими екземплярами дерев та природного поновлення, які проектуються для лісорозведення;

- рекультивованими землями – ділянками, на яких здійснена рекультивація і проектуються для лісорозведення;

- біогалявинами - ділянками з повною відсутністю або поодинокими екземплярами дерев та природного поновлення, які не підлягають залісненню і використовуються для потреб мисливського господарства;

- ландшафтними галявинами - ділянками з повною відсутністю або поодинокими екземплярами дерев та природного поновлення, які не підлягають залісненню і використовуються для рекреаційних потреб;

- лісовими шляхами і просіками, лісовими пожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами - лінійними ділянками, що перетинають лісові масиви;

Значні за площею згарища і загиблі насадження поділяються  на окремі таксаційні виділи за відсутністю або наявністю на них дерев, придатних для промислової заготівлі, а також за різницею в типах лісорослинних умов, що визначають характер та успішність лісовідновлення на них.

Ділянки, зайняті молодняками, що мають повноту 0,1-0,3, відносяться до тієї категорії земель, на якій вони виникли.

Загиблі лісові культури, в залежності від їхнього віку, відносяться до загиблих насаджень або до тієї категорії земель, на якій вони були створені.

5.1.3. До нелісових земель відносяться всі земельні ділянки, які не призначені або непридатні для вирощування лісу без попередніх меліорацій або робіт з їх рекультивації, а також землі, що мають спеціальне призначення.

Усі ділянки нелісових земель розділяють на таксаційні виділи у відповідності з категоріями, наведеними в “Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів”.

5.1.4. Мінімальна площа таксаційного виділу різних категорій земель приведена в табл.1.

Лісові розсадники, ділянки екзотичних і особливо цінних порід, лісонасінні плантації, ландшафтні, географічні та випробні лісові культури, архіви клонів, колекційно-маточні і дослідні ділянки, постійні пробні площі, ділянки для перевірки спадкових властивостей виділяються при їх площі 0,1 га

5.1.5. Поділ вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок на таксаційні виділи здійснюється при різниці в таких таксаційних ознаках насаджень: походженні, формі, складі, віці, повноті, класі бонітету, діаметрі, висоті, товарності, типі лісу, наявності підросту, який забезпечує лісовідновлення головними породами.

Під час впорядкування гірських лісів, лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчих лісів можуть встановлюватися першою лісовпорядною нарадою додаткові ознаки розподілу вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок на таксаційні виділи.

5.1.5.1. За походженням насадження  розділяються на природні (насіннєві і порослеві) та штучні (лісові культури, переведені в установленому порядку у вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки).

Природні насадження змішаного походження відносяться до категорії насіннєвих, якщо частина деревостану насіннєвого походження складає 40% і більше.

5.1.5.2. За формою насадження розділяються на прості – одноярусні, та складні – багатоярусні і різновікові.

5.1.5.3. За породним складом насадження розділяються при різниці в коефіцієнтах складу на 2 одиниці і більше. В окремі таксаційні виділи виділяються також насадження, які мають у своєму складі не менше 10% (однієї одиниці складу):

- особливо цінних деревних порід і екзотів;

- дикоплодових деревних порід в районах, де проводиться або проектується заготівля із них плодів або ягід.

5.1.5.4. За віком насадження розділяються, якщо вони відносяться до різних вікових груп (молодняки, середньовікові, пристиглі, стиглі, перестійні), а в межах групи віку при різниці їхнього віку на період, який перевищує тривалість класу віку.

За вік деревостану приймається середній вік головної деревної породи основного ярусу. Тривалість класу віку для хвойних і листяних порід з віком стиглості більше 50   років та осики встановлюється 10 років,  для інших листяних порід (окрім насаджень осики) з віком стиглості менше 50 років, швидкоростучих порід, чагарників (окрім верб чагарникових),  – 5 років, для верб чагарникових – 1 рік.

5.1.5.5. Товарність визначається для середньовікових, пристиглих, стиглих і перестійних деревостанів, виходячи із кількості ділових стовбурів, що визначаються окомірно-вимірювальним методом.

За товарністю деревостани розділяються при різниці в кількості ділових дерев головної породи на 10% для хвойних і 20% для листяних порід.

Окремо виділяються ділянки лісу, уражені хворобами і гнилями, з виходом ділової деревини 20% і менше.

5.1.5.6. За рештою таксаційних показників насадження розділяються на таксаційні виділи при різниці:

- у середній висоті головної породи – на 10% і більше;

- у повноті – на 0,2 і більше;

- у середньому діаметрі головної породи – на 4 см і більше.

5.1.5.7. В окремі виділи виділяються насадження, які мають під наметом лісу лісові культури або життєздатний підріст господарсько-цінних порід, а також ділянки, які мають схожі таксаційні характеристики, але вимагають різних господарських заходів або черговості їх проведення.

5.1.5.8. При суцільній і поступовій системах рубок пристиглі, стиглі і перестійні  насадження, в яких дозволяється проведення рубок головного користування, поділяються на окремі виділи, якщо їхня площа перевищує максимальну площу лісосіки, яка регламентується чинними Правилами рубок головного користування. При цьому виділи витягнутої складної конфігурації, площа яких перевищує максимальну площу лісосіки, діляться на приблизно рівні частини.

5.2. Нормативи точності і методи таксації лісу

5.2.1. Точність таксації визначається нормативами допустимих систематичних і випадкових помилок визначення таксаційних показників насадження на виділі.

В основі точності визначення таксаційних показників є навики їхньої окомірної оцінки таксатором, набуті під час технічного тренування і виробничого досвіду.

5.2.1.1. Нормативна точність таксації забезпечується, у першу чергу, необхідною кількістю окомірних описів виділу з різних точок (пунктів таксації), вимірювання висот, діаметрів і віку у дерев, близьких до середніх у деревостані, або наперед заданою кількістю і системою розміщення пунктів вибіркової вимірювально-перелікової таксації: кругових реласкопічних площадок або кругових площадок постійного радіуса.

Кількість описів (вимірювань), що забезпечують нормативну точність, повинна бути тим більша, чим більша неоднорідність насадження (таксаційного виділу).

5.2.2. Залежно від господарського значення і цінності насаджень установлені нормативи точності визначення таксаційних показників насаджень (табл. 3).

 

Таблиця 3. Нормативи точності визначення таксаційних показників в залежності від категорій насаджень

 

Категорія насаджень

 

Допустимі помилки визначення таксаційних показників виділу, ±

 

середніх для ярусу

середніх для головної породи

кількість

підросту  на 1 га., %

 

запасу на 1 га, %

 

віднос-

ної повноти,

одиниць

 

коеф. складу, оди-

ниць

 

висо-

ти,

%

 

діа-метра,

%

 

%

ділових

дерев

 

1. Усі насадження, які проектуються в найближчі 10 років в рубки головного користування і лісовідновні рубки

 

10

0,10

1

8

10

10

20

2. Насадження, запроектовані в найближчі 10 років під проріджування та прохідні рубки, рубки переформування  та  усі насадження 3 і вище кл. бонітету, в яких заходи не проектуються господарські заходи

 

15

0,10

1

9

10

15

25

3. Молодняки у віці рубок освітлень і прочищень. Насадження  4 і нижче кл. бонітету , які не потребують  господарських  заходів, решта насаджень

20

0,10

2

12

12

15

-

 

Примітки: 1. У насадженнях, де висота менше 15 м, або діаметр менше 20 см, або середній запас на 1 га менше 70 мз, допустимими по відповідному показнику вважаються помилки, які не перевищують відповідно: +1 м, +2 см, +10 м3.

2. Допустимими помилками визначення віку основного елементу лісу вважаються у віці: до 40 років +5 років, від 41 до 100 років -  +10 років, старше 100 років - +20 років.

Особлива увага має бути приділена правильній таксації насаджень, які знаходяться на межі пристиглої і стиглої вікових груп для обґрунтованого їх віднесення до зазначених груп.

3. Гранично допустимою величиною систематичної помилки визначення будь-якого таксаційного показника приймається +5%.

 

5.2.3. Відповідно до встановлених нормативів точності застосовуються такі методи таксації: натурної окомірно-вимірювальної і окомірної таксації, дешифрувальний та раціонального поєднання натурної окомірно-вимірювальної таксації з камеральним дешифруванням матеріалів ДЗЗ.

5.2.3.1. Усі насадження, де призначені на майбутній ревізійний період рубки головного користування, лісовідновні рубки, а також проріджування і прохідні рубки, рубки переформування таксуються окомірно-вимірювальним методом  таксації.

Усі інші насадження таксуються окомірним методом з частковим застосуванням елементів вимірювально-перелікової таксації.

5.2.3.2. Дешифрувальний метод таксації або метод раціонального поєднання натурної окомірно-вимірювальної таксації з дешифруванням матеріалів ДЗЗ застосовується при впорядкуванні лісів, які зазнали радіоактивного забруднення (більше 15 Кі/км2) в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС.

5.2.4. Окомірно-вимірювальний метод таксації базується на поєднанні натурної окомірної таксації з вибірково-вимірювальною (далі - ВВТ) і вибірково-переліковою (далі -ВПТ) таксацією, дані якої є основою для таксаційної характеристики насадження. При цьому для визначення суми площ перетинів  на 1 га закладаються реласкопічні пробні площадки (далі - РПП) або кругові перелікові площадки постійного радіуса (далі - КПП). Кругові перелікові площадки закладаються переважно  в насадженнях, де через густий підріст або підлісок важко  вести облік дерев повнотоміром .

При проходженні через насадження таксаційного візиру КПП можуть бути замінені стрічковим переліком вздовж візира.

Для визначення висоти головної породи і найбільш представлених складових порід на виділі роблять інструментальні заміри висот у 3-5 облікових дерев, близьких до середніх, і при необхідності, віковим буравом відбирають зразки (керни) для визначення віку.

5.2.4.1. Кількість реласкопічних  або кругових перелікових площадок, що закладаються у конкретному таксаційному виділі, залежить від вимог до точності таксації, величини виділу, категорії насаджень і визначається з допомогою таблиць 4 і 5.

 

Таблиця 4. Розподіл насаджень за категоріями для вибору нормативів закладання РПП і КПП

 

Форма і склад насаджень

Категорія насаджень у залежності від повнот

1

2

3

4

5

6

7

Одноярусні, чисті або з наявністю у складі 8-9 одиниць панівної породи, одновікові насадження

1,0

0,9-0,8

0,7

0,6-0,5

-

0,4-0,3

-

Одноярусні змішані насадження,  з відносно рівномірним  розмі-щенням дерев

-

-

1,0-0,9

0,8-0,7

0,6-0,5

0,4-0,3

-

Складні за формою багатоярусні, а також різновікові насадження

-

-

-

1,0-0,9

0,8-0,7

0,6-0,5

0,4-0,5

 

 

Таблиця 5. Нормативи закладання РПП і КПП під час проведення вибіркової вимірювальної і перелікової таксації для визначення запасу з точністю +10%

 

Площа виділу, га

Кількість РПП і КПП залежно від категорій насаджень і площі виділу

1

2

3

4

5

6

7

3

7

6

6

8

11

СП

СП

4

7

6

7

9

12

СП

СП

5

7

6

7

9

12

СП

СП

6

7

6

7

9

13

17

СП

7

7

6

7

9

13

17

СП

8

7

6

8

9

13

17

22

9

7

6

8

10

13

18

22

10

8

7

8

10

14

19

23

15

8

7

9

11

16

22

28

20

9

8

10

12

18

25

33

30

10

9

12

16

22

32

40

Площа КПП, га 

0,03

0,4

0,04

0,05

0,05

0,05

0,05

 Радіус КПП, м

9,78

11,28

11,28

12,62

12,62

12,62

12,62

 

Примітка: Усі категорії насаджень площею до 2 га включно при проведенні перелікової таксації підлягають суцільному переліку (СП).

Загальна довжина стрічкового переліку в таксаційному виділі визначається за формулою:

L = SKП/В  , де:

L – загальна довжина стрічкового переліку в м;

SKП –сумарна площа кругових площадок в м2, необхідна для досягнення необхідної точності таксації (отримують за даними табл. 5 шляхом множення кількості КПП на їх площу у м2);

B – ширина  стрічкового  переліку  в м  (як  правило, приймається 10 м).

5.2.4.2. Реласкопічні і кругові перелікові площадки розміщуються у виділі рівномірно–статистично за наперед складеною схемою, яка наноситься на абрис або фотоабрис.

Відстань між площадками у виділі визначається за формулою:

,  де:

L -  відстань між центрами площадок в м;

S -  площа виділу в м2;

n -  кількість КПП або РПП, які потрібно розмістити;

K  -  коефіцієнт, що  враховує реальну форму виділу.

Коефіцієнт К коливається від 0,7 до 1,0, а саме: для виділів близьких до квадратної форми – 1,0; для виділів близьких до прямокутної форми – 0,9; для виділів близьких до овальної форми (але відносно правильної форми) – 0,8; для виділів неправильної витягнутої форми з дуже покрученими межами – 0,7.

Центри площадок закріплюються в натурі кілками із зазначенням номера площадки. Щоб запобігти виходу кругових площадок за межі виділу, перенесення їхніх центрів у натуру починають від твердо пізнаної на фотоабрисі (абрисі) точки з допомогою компаса, рулетки або мірної стрічки. Не допускається довільне перенесення центра площадки від наміченої точки незалежно від точності дотримання напряму і визначення відстані до неї від вихідного пункту або попередньої площадки. Напрямок переходу між площадками закріплюється в натурі легким насічками  кори дерев, що знаходяться поблизу.

5.2.4.3. На реласкопічних площадках визначення сум площ перетину проводиться перевіреним кутовим шаблоном (повнотоміром), дзеркальним реласкопом або клиновидною призмою Анучина для кожного ярусу окремо.

Облік дерев проводиться за складовими породами. Облік сухостійних дерев проводиться окремо.

5.2.4.4. Дані всіх вимірювань на реласкопічних площадках записуються в картку таксації (додаток 5).

Первинна обробка результатів вимірювальної таксації виконується безпосередньо в лісі. Підсумовуються дані вимірювань кожного таксаційного показника за складовими породами і вираховується їхнє середньоарифметичне значення.

Запас насадження або ярусу на 1 га визначається як сума запасів складових порід, які вираховуються за стандартними таблицями в залежності від висоти і повноти кожної складової породи.

Визначення інших таксаційних показників (склад, повнота) робиться загальноприйнятими методами.

5.2.4.5. Закладання кругових перелікових площадок постійного радіуса починається з визначення, за допомогою табл. 4 і 5, необхідної кількості КПП та їх радіуса. Відмежовують КПП з допомогою рулетки або мірного троса з позначенням межі площадки крейдою або легким натісуванням кори ближніх до межі дерев.

Дерева, які знаходяться точно на лінії межі, відмічаються з обох боків (при переліку вони враховуються в половинній кількості).

5.2.4.6. Перелік дерев, замір висот для побудови графіків, визначення віку і обробки даних при вибірковій переліковій таксації (в тому числі при стрічкових і суцільних переліках) виконується відповідно з вимогами СОУ 02.02-37-476:2006 “Площі пробні лісовпорядні. Метод закладання”.

Дані переліку на КПП (стрічках) і вимірювання висот дерев заносяться в картку перелікової таксації (додаток 6) шляхом послідовного їхнього накопичення за ступенями товщини.

Запас деревостану, у тому числі ділової деревини, визначається за "Сортиментними таблицями для таксації  лісу на корені", Київ, 1984 р., з урахуванням встановлених розрядів висот для порід.

5.2.4.7. На підставі одержаних даних вибіркової вимірювальної та перелікової таксації вносяться необхідні корективи в таксаційну характеристику виділу в картці таксації.

5.2.5. При окомірному методі таксації всі таксаційні показники виділу визначаються окомірно на основі навиків, набутих у процесі колективного та індивідуального тренування, і особистого виробничого досвіду таксатора, з використанням елементів вимірювальної таксації в цілях коригування окремих показників (у першу чергу висоти і повноти).

 

Окомірна таксаційна характеристика виділу складається на основі його натурного огляду з просік, візирів та інших ходових ліній, до яких він примикає, або безпосередніх заходів в нього.

При цьому в залежності від розміру виділу встановлюється мінімальна кількість описів (пунктів таксації) виділу (табл. 6).

 

 

Таблиця 6. Мінімальна кількість описів виділу  в залежності від площі

 

Мінімальна кількість описів  виділу

Площа виділу, га

1

2

3

до 3

3-10

10 і більше

 

5.2.5.1. Кожен новий опис виділу робиться при стійкій зміні одного або декількох таксаційних показників у порівнянні з попереднім пунктом таксації не менше ніж на одну градацію, встановлену для визначення цих показників.

5.2.5.2. Загальна таксаційна характеристика виділу за даними двох і більше пунктів таксації складається в лісі, відразу після завершення його повного огляду і таксації в натурі, з урахуванням величини частин виділу, які характеризуються кожним описом. Питання про поділ попередньо оконтуреного на матеріалах ДЗЗ виділу на два або більше, або об'єднання суміжних виділів з близькими характеристиками вирішується також у лісі, відразу після завершення таксації цих виділів або всього кварталу.

5.2.6. Порядок, технологія і вимоги обов’язкові при застосуванні методу раціонального поєднання натурної таксації з камеральним дешифруванням матеріалів ДЗЗ та інших методів, що базуються на поєднанні натурної таксації з використанням дешифрування матеріалів ДЗЗ і матеріалів попереднього лісовпорядкування, установлюються нормативно-методичними документами, які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

5.2.7. Усі дані таксації записуються в картку таксації (додаток 5), яка нарівні з фотоабрисом (абрисом), є основним польовим лісовпорядним документом.

Картка таксації заповнюється на кожний таксаційний виділ у кварталі. В картку таксації записуються всі таксаційні показники і характеристики, визначення яких обов’язкове для певної категорії земель або насаджень відповідно з викладеними в Інструкції вимогами і правилами таксації.

5.3. Основні вимоги і правила таксації насаджень та інших категорій земель

5.3.1. Таксація насаджень проводиться з виділенням ярусів, якщо вони виражені, а в різновікових насадженнях – за поколіннями. Для кожної деревної породи, яка займає в запасі насадження 10% і більше, визначають питому вагу в загальному запасі насадження (коефіцієнт складу), середній вік, висоту і діаметр, походження, а в середньовікових, пристиглих, стиглих і перестійних насадженнях – процент ділових дерев. Градації визначення значень таксаційних показників наведені в табл. 7.

Таблиця 7. Одиниці вимірювання і градації визначення значень таксаційних  показників насаджень

 

Таксаційні показники

Одиниці  вимі- рю-вання

Градації визначення

при виробничій

таксації

при дослідних

і обстежувальних роботах

1. Середня висота деревостану (ярусу) і елементів лісу:

 

 

 

1.1. При середній висоті до 5 м

м

0,5

0,1

1.2. При середній висоті більше 5м  

м

1,0

0,1

2. Середній діаметр елементів лісу:

 

 

 

2.1. При середньому діаметрі до 6  см

см

1

0,1

2.2. При середньому діаметрі до 32 см

см

2

0,1

2.3. При середньому діаметрі більше 32см

см

4

0,1

3. Запас деревостану (ярусу):

 

 

 

3.1. При запасі на 1 га  до 50 м3

мз

5

1,0

3.2. При запасі на 1 га  більше  50 м3

мз

10

1,0

3.3. Для чагарників

мз

1

1,0

4. Запас поодиноких дерев, сухостою і захаращеності

мз

5

1,0

5.  Повнота деревостану (ярусу)

од.

0,05

0,01

6. Сума площ перетину  дерев на висоті стовбура 1.3 м на 1 га

м2

0,5

0,1

7. Коефіцієнт породного складу деревостану, ярусу і підросту 

од.

1

0,1

8.  Вік деревної, чагарникової породи:

 

 

 

8.1. У хвойних молодняках до 10 років, листяних молодняках до 5 років і лісових культурах будь-якого віку, рік створення яких відомий

рік

1

1

8.2.У насадженнях до 100 років

рік

5

1

8.3.У насадженнях більше 100 р.  

рік

10

1

9. Бонітет

клас

1

1

10. Процент ділових стовбурів

%

5

1

11. Середня висота підросту

 

 

 

11.1. При висоті підросту до 0,5 м

м

0,1

0,1

11.2. При висоті підросту більше 0,5 м

м

0,5

0,1

12. Середній вік підросту

рік

5

1

13. Кількість підросту на 1 га  

тис. шт.

0,5

0,1

14. Кількість пнів на 1 га

шт.

100

1

 

 

5.3.2. Яруси в деревостанах виділяються за таких умов:

- повнота кожного ярусу повинна бути не нижче 0,3;

- різниця в середніх висотах повинна складати не менше 20%.

При висоті нижнього ярусу від 4 до 8 м він виділяється, якщо середня висота його складає не менше 1/4 висоти верхнього ярусу. В усіх інших випадках нижній ярус насадження таксується підростом.

Основним вважається ярус, який має більший запас на 1 га, а при рівності запасів – більше господарське значення.

5.3.3. Різновікові деревостани, що утворюють один вертикально зімкнутий намет, в якому неможливо установити межі ярусів, таксуються за поколіннями.

Поділ деревостану однієї породи на покоління проводиться за групами віку. Обов’язково виділяється покоління дерев, які відносяться до стиглої і перестійної частини різновікового деревостану, якщо доля його в загальному запасі насадження не менше 20%. Покоління, що відносяться до інших груп віку, виділяються за умови участі їх у складі не менше двох одиниць та при різниці в середніх діаметрах деревостанів поколінь не менше 4 см. Переважаюче за запасом покоління вважається основним елементом лісу.

5.3.4. Породний склад простого насадження або ярусу, покоління в складному насадженні визначається за процентним співвідношенням запасів деревних порід і записується формулою, яка складається із символьних (буквених) позначень деревних порід згідно класифікатора і долі участі кожної деревної породи в запасі насадження, яка показана у вигляді коефіцієнту (цілої цифри), одиниця якого відображає 10% запасу насадження. Сума всіх коефіцієнтів складу насаджень дорівнює 10.

Деревні породи, запас яких складає до 5% від загального запасу насаджень (ярусу), записуються в формулу породного складу знаком " + ".

На першому місці в формулі складу ставиться головна порода.

У молодняках до 10 років породний склад визначається за співвідношенням кількості стовбурів. Якщо в молодняку є підлісочні породи, вони до формули породного складу не включаються, але враховуються при визначенні повноти.

5.3.5. Найважливішим завданням таксації є правильне визначення панівної і головної породи та віднесення насадження, яке таксується, до хвойного, твердолистяного або м’яколистяного господарства.

Порода вважається панівною, якщо вона становить найбільший відсоток у загальному запасі насадження (ярусу).

Головною породою в насадженні вважається порода, яка найбільше відповідає цілям господарства.

Головна порода вважається панівною, якщо доля її запасу в середньовікових, пристиглих, стиглих і перестійних насадженнях становить не менше 5/10, а для сосни, дуба, бука, ясена, явора, ялиці, псевдотсуги, горіхів, кедра, ялівцю деревовидного – 4/10 загального запасу насадження (ярусу). У молодняках другої вікової групи, а також середньовікових насадженнях, які призначаються в рубки догляду, панівними породами вважаються головні породи при долі їхньої участі в загальному запасі деревостану на 1/10 менше, ніж указано вище, а в молодняках першої вікової групи – на 2/10 менше.

За наявності в складі простого деревостану або ярусу в складних насадженнях декількох хвойних або твердолистяних порід, насадження відносяться, відповідно, до хвойного або твердолистяного господарства, якщо сумарний запас хвойних або твердолистяних порід має не менше 5/10 загального запасу насадження або ярусу. Головною породою в такому насаджені (ярусі) вважається хвойна або твердолистяна порода, яка має найбільший запас, а при рівновеликих запасах – більшу господарську цінність.

Господарська цінність деревних порід в об’єкті визначається першою лісовпорядною нарадою.

5.3.6. Вік визначається для кожної складової породи деревостану. Середній вік визначається як середньоарифметична величина з кількох вимірювань віку  у дерев, близьких за розмірами до середнього. При окомірній таксації – візуально за зовнішніми ознаками дерев: висотою і діаметром, з урахуванням їхньої залежності від місцевих умов росту, кольором хвої, формою крони, аналогічних параметрів дерев, вік яких визначено інструментально тощо.

При таксації лісу вік визначається у відповідності з установленою градацією його визначення для різних вікових поколінь (табл. 7).

5.3.7. Клас бонітету визначається за середнім віком і середньою висотою основного елементу лісу з допомогою бонітетних шкал для насінних, порослевих і швидкоростучих насаджень. У молодняках хвойних порід, дуба, бука, ясена – до 20 років, всіх інших порід – до 10 років, клас бонітету визначається за лісорослинними умовами (типом лісу).

При таксації лісу повинна забезпечуватися ув’язка бонітетів з типами лісу або лісорослинними умовами. У випадках, коли клас бонітету, визначений за середньою висотою і віком, не відповідає встановленому для цього насадження типу лісу, причини невідповідності (заболочення, осушення, пригнічення, пожежі, шкідники лісу тощо) відмічаються в картці таксації.

5.3.8. Типи лісу і типи лісорослинних умов визначаються візуально за їхніми діагностичними ознаками в схемах, розроблених для регіону. У об’єктах, де проведено ґрунтово - лісотипологічне обстеження, типи лісу приймаються за його матеріалами.

5.3.9. Відносна повнота визначається окремо для кожного ярусу насадження окомірно або за даними визначення сум площ поперечного перетину за допомогою повнотоміра чи шляхом переліку дерев на кругових площадках постійного радіуса або стрічкових переліках. При цьому в змішаному деревостані відносна повнота ярусу визначається як сума відносних повнот складових порід.

Відносна повнота кожної складової породи визначається як відношення суми площ перетину  даної породи до суми площ перетину на 1 га нормального насадження цієї ж породи, того ж віку і класу бонітету, згідно з прийнятими для цього регіону таблицями ходу росту, або складеними на їх основі стандартними таблицями сум площ перетинів  і запасів при повноті 1,0.

Візуальне визначення відносної повноти здійснюється шляхом зорового сприйняття і порівняльної оцінки даних деревостану, що таксується, з виробленим стереотипом нормального деревостану: за зімкнутістю крон, щільністю стояння дерев з урахуванням їхніх діаметрів, співвідношенням діаметрів і висот та іншими показниками. При цьому нормально повним (що має повноту 1.0) вважається деревостан, в якому немає ні одного відсутнього і ні одного зайвого дерева. У молодняках висотою до 3 м повнота визначається за ступенем зімкнутості намету.

5.3.10. Запас деревостану визначається як сума запасів його складових деревних порід, а запас складових порід як сума об’ємів стовбурів дерев.

Окомірна оцінка запасу здійснюється так само, як і відносної повноти, шляхом зорового сприйняття і уявного порівняння таксаційної характеристики деревостану з даними, отриманими в процесі тренувань на пробних площах в аналогічних деревостанах, з урахуванням факторів, що впливають на запас.

Точність такої оцінки запасу не завжди відповідає встановленому нормативу точності його визначення (табл. 3). Тому він коригується за допомогою нормативних даних – таблиць ходу росту, стандартних таблиць запасів тощо.

У виділах, де проведена вибіркова вимірювальна або перелікова таксація, запас насадження (ярусу) на 1 га проставляється за її даними.

5.3.11. Окремі дерева в молодняках і середньовікових насадженнях, які різко відрізняються розміром та віком від основного деревостану і які за встановленими в п.5.3.3.. нормативами неможливо виділити в ярус, а також окремі дерева, які ростуть на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках і нелісових землях, таксуються як поодинокі дерева. Для них вказуються деревна порода, вік і запас деревини на 1 га.

Точність визначення запасу поодиноких дерев, сухостою і захаращеності зазначена в табл. 7. Мінімальний запас на 1 га дерев кожної з цих категорій, що підлягає обов’язковій рубці (прибиранню), установлюється першою лісовпорядною нарадою.

5.3.12. Під час описування пошкоджених насаджень вказуються рік і вид (тип) пошкодження, процент пошкоджених дерев, ступінь пошкодження, види шкідників, хвороб, які викликали пошкодження.

Пошкоджені середньовікові і старшого віку насадження, у яких життєздатна частина має повноту 0,1-0,2, відносяться до рідколісся, а при повноті менше 0,1 – до інших відповідних категорій не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок (галявини, згарища, буреломи, вітровали, сніголами тощо). При описуванні таких виділів в них окремо указується таксаційна характеристика життєздатної і загиблої частини деревостану. При цьому для загиблої частини деревостану, яка зберегла товарні якості деревини, указується склад, вік, середня висота, запас ліквідної деревини на 1 га, а також по кожній породі середній діаметр і процент ділових дерев.

5.3.13. Під час таксації зімкнутих лісових культур визначаються ті ж таксаційні показники, що і для насаджень природного походження. 

Для лісових культур до 20 років додатково указуються рік створення, способи підготовки ґрунту і створення, схеми розміщення, оцінка їхньої якості, причини незадовільного стану або загибелі.

5.3.14. У польовий період складається відомість польового обліку лісових культур  віком до 20 років (додаток 7), яка обов’язково засвідчується керівником лісогосподарського підприємства (структурного підрозділу), або відповідним спеціалістом.

5.3.15. При наявності лісових культур, створених під наметом лісу (попередні культури), а також культур, заглушених другорядними породами, при їхній різниці в середніх висотах більше 6 м, насадження таксується за верхнім ярусом, а лісові культури описуються окремо.

У відомості польового обліку культур вони враховуються окремим розділом. Після рубки верхнього ярусу вони відносяться, залежно від їхнього стану, до лісових культур переведених у вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, або незімкнутих лісових культур.

5.3.16. Лісові культури, створені в порядку реконструкції насаджень природного походження, якщо вони не зімкнулися в рядах, відносяться до категорії незімкнутих лісових культур. У цьому випадку опис культур в картці таксації ставиться на перше місце, а насадження, що реконструюється – на друге, з віднесенням виділу до категорії незімкнутих лісових культур.

Лісові культури, створені, в порядку реконструкції насаджень, які значно відрізняються за висотою від деревних порід природного походження, описуються як 2-х ярусне насадження. На перше місце ставиться опис ярусу лісових культур, на друге – насадження природного походження з віднесенням виділу до категорії лісових культур.

Лісові культури, створені в порядку реконструкції насаджень, однакові за висотою з деревними породами природного походження, таксуються  як одноярусне насадження.

5.3.17. Під час описування підросту під наметом лісу і поновлення на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках визначаються такі показники: породний склад за співвідношенням кількості життєздатних екземплярів, для кожної складової породи середній вік, середня висота, кількість в тис. шт. на 1 га  та походження.

5.3.18. Під час описування підліску вказуються: породний склад і його зімкнутість  (ступінь густоти). Градації густоти установлюються окремими нормативами в межах груп чагарникових порід. При відсутності нормативів для оцінки густоти (зімкнутості) підліску приймаються такі градації: зімкнутість 0,8-1,0 (більше 5 тис. кущів на 1 га); 0,5-0,7 (5-2,0 тис. кущів на 1 га); 0,1-0,4 (до 2 тис. кущів на 1 га).

5.3.19. Ґрунт і надґрунтовий трав’яний покрив, при наявності матеріалів ґрунтово-лісотипологічного обстеження або випробуваних типологічних схем може не описуватись, за винятком надґрунтового трав’яного покриву ягідників, лікарських та інших цінних трав’яних рослин, наявність яких дозволяє організувати їхню промислову заготівлю і є відповідне рішення, прийняте першою лісовпорядною нарадою.

У картці таксації описуються найбільш поширені види ягідників, лікарських, технічних і кормових трав, з зазначенням (кодами згідно класифікаторів) облікової категорії (виду сировини), виду рослин, проективного покриття, характеру розміщення.

Ґрунт описується з указуванням механічного складу, ступеня підзолистості, вологості. При наявності ерозії вказується її вид і ступінь розвитку. У гірських умовах додатково вказується потужність профілю ґрунту і процент виходу корінних гірських порід на поверхню.

5.3.20. Положення таксаційного виділу характеризується розміщенням його відносно елементів рельєфу місцевості (заплава, вододіл, плато, улоговина, схил тощо) і формами рельєфу (рівнинний, слабо хвилястий, горбкуватий).  У гірських умовах, а також на ярах, балках, крутосхилах вказуються експозиція і стрімкість схилу.

5.3.21. Для кожного таксаційного виділу вкритих лісовою рослинністю, у якому панівна порода не відповідає цілям ведення лісового господарства або типу лісу, вказується цільова лісотвірна  порода на період обороту рубки.

5.3.22. Додаткові відомості, що відмічаються при таксації насаджень:

- придатність насаджень для виділення еталонів ведення господарства, до яких відносяться кращі за продуктивністю, ростом і станом насадження;

- придатність насаджень для організації генетичних резерватів, плюсових насаджень, постійних і тимчасових лісонасінних ділянок і включення їх до лісонасінної бази;

- відмітка про відведення в натурі генетичних резерватів, плюсових насаджень і дерев, постійних і тимчасових лісонасінних ділянок, архівно-маточних і лісонасінних плантацій та інших об’єктів постійної лісонасінної бази (ПЛНБ);

- находження насаджень у підсочці, термін находження, стан запідсочених насаджень;

- селекційна оцінка насаджень та інша інформація.

5.3.23. Для всіх не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок при таксації встановлюється: цільова порода, клас бонітету, які визначаються за типом лісорослинних умов або прилеглими насадженнями, тип лісу, а також описується природне поновлення.

5.3.23.1. Для зрубів, згарищ і загиблих насаджень вказується рік рубки, пожежі, вітровалу, бурелому та  причин пошкодження (загибелі), вид пожежі. На зрубах указується кількість пнів на 1 га, у тому числі соснових, їхній середній діаметр для визначення можливості і способів механізації лісовідновних робіт. На згарищах і в загиблих насадженнях описується таксаційна характеристика загиблої і життєздатної частин насадження.

Для рідколісь визначаються ті ж таксаційні показники, що і для насаджень.

5.3.23.2. Лісосіки, передані за лісорубними квитками в суцільну рубку у рік проведення польових лісовпорядних робіт, але не зрубані до проведення таксації, описуються окремими виділами як насадження (з визначенням усіх таксаційних показників, окрім запасу насвдження ) з категорією лісової ділянки - лісосіка поточного року.

5.3.23.3. При таксації не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок в особливостях відмічаються: причини загибелі насаджень, доступність для господарської діяльності і можливість застосування механізмів при лісовідновних роботах. На зрубах указується також якість очищення їх від порубкових залишків, наявність недорубів і невивезеної деревини з зазначенням породного складу і відсотків ділової деревини по породах.

5.3.24. Сіножаті і пасовища описуються із зазначенням їхнього типу (заплавна, суходільна, заболочена), стану (чиста, заросла, вкрита купинами, поліпшена) і якості (добра, середня, низька), а також із зазначенням користувача, урожайності з 1 га (сухої маси), ступеня заростання деревною і чагарниковою рослинністю, видового складу травостою.

До чистих сіножатей відносяться ділянки на яких немає чагарників, дрібнолісся, купин або вони рівномірно покривають не більше 20% площі ділянки.

До зарослих відносяться ділянки, які вкриті деревною і чагарниковою рослинністю більш ніж на 20%, до купинястих (вкритих купинами) ділянки, більш 20% площі яких зайнята купинами.

До поліпшених сіножатей відносяться ділянки зайняті природними або посіяними травами, придатні для механізованих робіт і на яких виконуються (виконані) необхідні заходи з підвищення урожайності.

Якість сіножатей і пасовищ визначається залежно від характеристики травостою, стану і врожайності. Нормативи для оцінки якості встановлюються з урахуванням місцевих умов територіальними органами лісового господарства і зазначаються в протоколі першої лісовпорядної наради.

У тих випадках, коли в результаті надмірного випасання худоби або інших причин спостерігається виникнення ерозійних процесів, про це робиться відмітка в картці таксації і призначаються необхідні господарські заходи.

5.3.25. При описуванні орних земель зазначається користувач і якість (добра, середня, низька) залежно від родючості ґрунту.

5.3.26. Під час таксації садів, виноградників та інших багаторічних насаджень визначаються такі елементи їхньої характеристики: плодоносні чи неплодоносні; поливний чи богарний тип; схема розміщення дерев (кущів); рік закладання; кількість дерев (кущів) на 1 га, в тому числі кількість дерев, що плодоносять; середня врожайність з 1 га саду, ягідника.

5.3.27. При описуванні плантацій, деревних шкіл указується вид плантації (згідно прийнятого класифікатора), порода, вік, рік закладання, схема розміщення, фактична кількість дерев на 1 га.

5.3.28. Для боліт указуються тип боліт (верхове, перехідне, низинне), тип рослинності (осокове, осоково-сфагнове, очеретяне тощо), прохідність, товщина торф’яного шару, наявність і характеристика деревно-чагарникової рослинності.

5.3.29. Для земель непридатних для ведення лісового господарства і земельних ділянок, що не використовуються, визначається їхня категорія (піски, крутосхили, кам’янисті розсипи, відвали, солонці тощо) і можливість їхнього використання для лісорозведення (наприклад, рекультивація відвалів, кар’єрів тощо).

Непридатність земель для лісорозведення установлюється за матеріалами ґрунтово-лісотипологічного обстеження.

В окремі виділи виділяються рекультивовані землі, при описуванні яких визначається якість виконаної рекультивації і придатність для використання в лісовому господарстві як земель лісокультурного фонду або сільськогосподарських угідь.

5.3.30. Під час таксації здійснюється опис усіх доріг, що проходять через квартал (урочище), та інших категорій земельних ділянок лінійної протяжності (квартальні і межові просіки, протипожежні розриви, траси ліній електромереж, продуктопроводів тощо).

Для кожної дороги указується її ширина і протяжність в межах кварталу, стан і категорія доріг. Указується також наявність і стан мостів та інших дорожніх споруд. Усі дороги повинні бути відображеними на лісових картах.

Для всіх інших виділів лінійної протяжності зазначається категорія земель, ширина, протяжність і стан.

5.3.31. Під час лісовпорядкування виявляються і описуються в особливостях відповідних виділів усі споруди, що знаходяться в лісовому фонді (будівлі, в т.ч.  мисливські, пожежно-хімічні станції, шишкосушарні тощо), а також тимчасові місця складування і навантажування деревини, траси підземних комунікацій та інші об’єкти, які в зв’язку з незначними розмірами земельних ділянок, де вони знаходяться, не можуть виділятися в самостійні виділи.

5.3.32. Після завершення таксації кварталу безпосередньо в лісі або при додатковому стереоскопічному аналізі матеріалів ДЗЗ, вирішується питання про об’єднання виділів із схожими таксаційними характеристиками, або роз’єднання виділу при розходженні  характеристики в різних пунктах таксації більше допустимих градацій і проводиться послідовна нумерація виділів.

5.3.33. Нумерація таксаційних виділів на польових абрисах і картках таксації проводиться в цілому для кварталу. Виділи в межах категорій лісів послідовно нумеруються арабськими цифрами з північно-західного кута кварталу до південно-східного.

5.3.34. Комплект карток таксації з характеристиками всіх таксаційних виділів кварталу брошурується за категоріями  лісів і вкладається в обкладинки, які заповнюються окремо для кожної категорії. На обкладинці картки таксації в розділі “Загальна характеристика кварталу” указується: номер кварталу, категорія лісу, адміністративний район, рельєф, площа, джерело пожежної небезпеки і відстань до нього та щільність радіоактивного забруднення ґрунту.

5.4. Оцінка обсягів і якості  виконаних  господарських заходів під час таксації лісу

5.4.1. Оцінка якості і ефективності виконаних лісогосподарських заходів під час таксації лісу проводиться з метою об’єктивної оцінки їх результатів і обґрунтованого проектування лісогосподарської діяльності на майбутній ревізійний період.

5.4.2. Перед виходом у ліс в картку таксації вписується таксаційна характеристика виділу і запроектовані господарські заходи за даними попереднього лісовпорядкування.

5.4.3. У відповідному макеті картки таксації дається характеристика проведених за ревізійний період лісогосподарських заходів, як запроектованих лісовпорядкуванням, так і не запроектованих, з оцінкою їхньої якості (задовільно, незадовільно).

Оцінка якості виконаних лісогосподарських заходів проводиться за три останні перед лісовпорядкуванням роки.

5.4.4. Під час оцінки якості виконаних лісогосподарських заходів і здійснення лісокористування враховуються такі основні фактори:

5.4.4.1. Для відведення і таксації лісосік:

- додержання вимог щодо натурного оформлення лісосік (наявність чітких меж, стовпів з відповідними написами тощо), правил відбору дерев у рубку;

- додержання вимог щодо точності визначення наміченого в рубку запасу, площі лісосік;

- наявність пробної площі на відводах насаджень під освітлення і прочищення.

5.4.4.2. Для рубок головного користування:

- дотримання проекту попереднього лісовпорядкування і правил рубок щодо розміру, способу і віку рубки, розміру і термінів примикання лісосік тощо;

- стан використання лісозаготівельниками лісосічного фонду - кількість невикористаної деревини, залишеної на зрубах, в т.ч. за породами і категоріями технічної придатності;

-  рубка незапідсочених насаджень;

-  збереження підросту, де це передбачалось технологією лісосічних робіт;

-  якість очищення лісосік від порубкових решток.

5.4.4.3. Для рубок, які проводяться для поліпшення якісного складу лісів (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, лісовідновні рубки, рубки переформування тощо):

- дотримання проекту попереднього лісовпорядкування за обсягом і розміщенням рубок, обґрунтованість допущених відхилень;

- відповідність виду рубок віку і стану насадження, правильність відбору дерев у рубку (повнота вибірки сухостою, відсталих у рості, заражених і хворих дерев), випадки необґрунтованого вирубування кращих здорових дерев;

- лісівнича доцільність проведення рубки, обсяги вибірки деревини і рівномірність її в межах виділу;

- очищення місць рубок від порубкових решток, пошкодження, що нанесені деревам в процесі рубки;

- лісівнича ефективність проведених рубок (поліпшення породного складу і якості насадження, переведення його в більш цінне господарство).

5.4.4.4. Для створення лісових культур:

- дотримання встановленої технології створення;

- спосіб підготовки ґрунту, розміщення  посівних або садивних  місць і їхня кількість на 1 га;

- обґрунтованість вибору головної породи, якість садивного матеріалу і виконаних робіт, якість і кількість доглядів тощо;

- приживлюваність і стан лісових культур.

5.4.4.5. Для сприяння природному поновленню:

- збереження підросту, його стан;

- наявність самосіву;

- оцінка ефективності проведеного заходу.

5.4.4.6. Для підсочування:

- повнота залучення в підсочування деревостанів, що підлягають підсочуванню;

- дотримання технології (кількість і ширина кар, правильність застосування стимуляторів смоловиділення, розміри каропідновок);

- дотримання термінів тривалості підсочки;

- стан деревостанів;

- призначення в рубку насаджень, що вийшли з підсочування.

5.4.4.7. Для гідролісомеліоративних робіт:

- відповідність виконаних заходів проекту осушення (територіальне розміщення осушувачів, їх розміри, підтримання їх у робочому стані та інші показники);

- вплив виконаних меліоративних заходів на стан насаджень і на не вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, угіддя.

5.4.5. Оцінка якості виконаних заходів проводиться у відповідності з вимогами і критеріями чинних правил, інструкцій, рекомендацій та інших нормативно-технічних документів і заноситься у відповідний макет картки таксації.

5.5. Призначення лісогосподарських та інших заходів під час таксації лісу

5.5.1. Лісогосподарські заходи призначаються при таксації лісу в усіх таксаційних виділах, де їхнє проведення необхідне з лісівничих міркувань, або в цілях користування лісовими ресурсами в рамках чинних правил та інших нормативно-технічних документів.

5.5.2. Підставою для призначення конкретного лісогосподарського заходу в таксаційному виділі є відповідність його якісних і кількісних характеристик певним нормам і умовам, при яких допустиме або необхідне проведення цього заходу відповідно з діючими правилами і рекомендаціями.

5.5.3. У натурі призначаються такі види лісогосподарських заходів: рубки головного користування за станом; рубки формування і оздоровлення лісів, прибирання захаращеності; створення лісових культур і заходи щодо сприяння природному відновленню; агротехнічний і лісівничий догляд за незімкнутими лісовими культурами; реконструкція насаджень; заходи щодо захисту лісу; протипожежні заходи; розрубування і розчищення просік та окружних меж; ремонт доріг та мостів; благоустрій рекреаційних лісів; заходи спрямовані на покращення сіножатей і пасовищ; біотехнічні заходи тощо.

Під час таксації в натурі визначаються також виділи не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, які залишаються під природне відновлення лісу.

В одному таксаційному виділі може бути призначено кілька господарських заходів, які проводяться одночасно або послідовно залежно від фактичного стану ділянки лісового фонду або насадження, закономірностей його росту і розвитку в конкретному типі лісорослинних умов або типі лісу, лісовідновних процесів.

5.5.4. Призначені господарські заходи записуються у відповідний макет картки таксації, вказується вид (код) заходу і номер розрахунково-технологічної карти (РТК), або технологічної схеми (ТС) виконання робіт, розроблені для даного виду заходів в регіоні проведення лісовпорядних робіт.

Запис про призначення суцільної рубки головного користування робиться тільки для насаджень, що потребують термінової рубки за станом. До них належать пошкоджені, усихаючи і низькоповнотні деревостани, починаючи з пристиглих і старших за віком насаджень.

Для рубок догляду, вибіркових санітарних рубок, рубок переформування, ландшафтних і реконструктивних рубок визначається процент вибірки деревної маси від загального запасу.

Призначення рубок на об’єктах постійної лісонасінної бази та в їхніх буферних зонах узгоджуються з відповідною Державною зональною лісонасінною інспекцією.

5.5.5. Заходи з догляду за молодняками і штучному лісовідновленню на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках і нелісових землях призначаються незалежно від наявності шляхів транспорту, якщо їхнє проведення необхідне за лісівничими вимогами, за винятком ділянок недоступних за умов гірського рельєфу, які обумовлюються в протоколі технічної наради.

У культурах хвойних і твердолистяних порід, які не зімкнулися та існує загроза їхнього заглушення поростю, або самосівом м’яколистяних порід, призначаються лісівничий та агротехнічний доглядання , а при відпаді культур більше 15% - доповнення.

5.5.6. Лісовідновні заходи, включаючи природне поновлення, повинні бути призначені на всіх не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках, а також у виділах, що складають лісосічний фонд ревізійного періоду, з указуванням способу відновлення і цільової породи.

На зрубах, згарищах та інших не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках, залишених під природне поновлення, призначаються заходи із сприяння природному відновленню шляхом догляду за підростом і самосівом хвойних і твердолистяних порід.

5.5.7. При призначенні  лісогосподарських заходів керуються чинними правилами, інструкціями та іншими нормативно-технічними документами з лісового господарства, затвердженими в установленому порядку. При відсутності РТК і ТС на регіон проведення лісовпорядних робіт визначають також основні технічні і технологічні особливості їхнього проведення, можливість і засоби механізації проведення лісогосподарських робіт, спосіб підготовки лісокультурної площі, схема змішування порід, кількість садивних  місць на 1 га тощо, які записують у відповідний макет картки таксації.

5.5.8. Під час лісовпорядкування повинна бути виявлена повна лісівнича необхідність по кожному виділу в проведенні лісогосподарських заходів, з урахуванням реальних економічних умов та матеріально-технічних можливостей, запроектовані обґрунтовані їхні обсяги на майбутній ревізійний період.

ГЛАВА 6. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОСТУ І СТАНУ ЛІСІВ

6.1. Закладання лісовпорядних пробних площ

6.1.1. Лісовпорядні пробні площі закладаються з метою:

- тренування спеціалістів лісовпорядної організації з окомірної оцінки таксаційних показників насаджень;

- вивчення особливостей росту насаджень;

- складання ескізів таблиць ходу росту насаджень; - встановлення придатності існуючих таблиць для використання в даних лісорослинних умовах;

- вивчення товарної і сортиментної структури деревостанів, складання товарних і сортиментних таблиць, вивчення та уточнення товарності насаджень в об’єкті, що впорядковується;

- вивчення санітарного стану і біологічної стійкості деревостанів;

-  обґрунтування віків стиглості лісу;

- вивчення лісівничої ефективності рубок догляду за лісом, рубок переформування, вибіркових і поступових рубок головного користування, визначення оптимальних способів та інтенсивності цих рубок для правильного їх призначення і проведення;

- вивчення лісівничої ефективності лісомеліоративних та інших заходів з підвищення продуктивності і стійкості насаджень (уведення під намет насаджень ґрунтополіпшуючих рослин, добрив, зниження рекреаційних навантажень тощо);

- проведення екологічного моніторингу лісів з метою отримання інформації щодо динаміки стану лісових об’єктів, а також прогнозування можливих змін у них.

Усі пробні площі, незалежно від їхнього основного призначення, закладаються з урахуванням можливості більш широкого їх використання і для інших цілей.

6.1.2. Необхідна кількість і види пробних площ визначається в залежності від ступеня вивченості лісів об’єкту лісовпорядкування з урахуванням наявності пробних площ попереднього лісовпорядкування та їхньої збереженості. Кількість і види пробних площ вказується у завданні на лісовпорядкування.

6.1.3. Для вивчення ходу росту насаджень, ефективності рубок догляду за лісом та рубок переформування насаджень закладаються постійні пробні площі, на яких усі вимірювання періодично повторюються при кожному наступному лісовпорядкуванні для оцінки змін, які відбулися.

Пробні площі для вивчення ефективності вибіркових і поступових рубок головного користування та вибіркових санітарних рубок можуть бути тимчасовими або постійними, залежно від їхнього цільового призначення і ступеня вивченості стану насаджень об’єкта лісовпорядкування.

Пробні площі для вивчення товарної і сортиментної структури є тимчасовими. На них заміри проводяться один раз.

6.1.4. Вибір місця закладання пробних площ, їхнє натурне оформлення, методи закладання, обробка результатів вимірювань регламентуються чинними галузевими  стандартами і розробленими на їх основі лісовпорядною організацією практичним  посібником по  закладанню  пробних площ.

Усі польові записи і подальша обробка даних проводяться на спеціальних бланках “Картка пробної площі” (додатки 8, 9, 10) і “Картка модельного дерева» (додаток 11).

6.1.5. Усі постійні пробні площі після закінчення польових робіт передаються лісовому підприємству згідно акту і підлягають постійному зберіганню.

У 30-метровій смузі навколо постійних пробних площ забороняється проведення всіх видів рубок, за виключенням прибирання окремих дерев, уражених небезпечними шкідниками і хворобами, в результаті розповсюдження яких можуть виникнути осередки масового усихання насаджень.

6.1.6. Лісовпорядна організація формує базу даних пробних площ, які використовуються для уточненні нормативної бази таксації лісу і лісовпорядному проектуванні.

6.2. Обстеження природного поновлення лісу

6.2.1. Обстеження природного поновлення лісу проводять з метою отримання об’єктивних даних про:

- динаміку природного поновлення та його успішність у різних типах лісу в залежності від категорії не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, особливостей материнського насадження, ширини і концентрації лісосік, способів рубок і термінів примикання лісосік, технології лісозаготівель, наявності і збереження підросту та давності рубки;

- наявність підросту цінних порід під наметом стиглих насаджень, його стан і життєздатність;

- вплив на хід лісовідновлення застосованих способів очищення лісосік, залишених насінників, заходів сприяння природному поновленню, випасання худоби, лісових пожеж та інших факторів;

- вплив на хід природного поновлення техніки і технології, що застосовуються при розробці лісосік, способів заготівлі і трелюванні деревини;

- ефективність заходів із збереження підросту при розробці лісосік.

6.2.2. Дані обстеження природного поновлення використовуються для тренування окоміру з визначення кількості підросту, самосіву і молодняків до 10 років, а також для обґрунтування лісовідновних заходів, що проектуються лісовпорядкуванням.

6.2.3. Обстеження природного поновлення здійснюється вибірково-переліковими методами шляхом закладання кругових, або прямокутних пробних площадок.

6.2.4. В об’єктах лісовпорядкування, де хід природного поновлення недостатньо вивчений, обстеженням охоплюється не менше 5% від загальної площі не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, що перебувають у стадії відновлення, і молодняків у віці до 10 років, а також не менше 3% від загальної площі стиглих і перестійних насаджень, можливих для експлуатації, які будуть призначені в ревізійному періоді в рубку головного користування. При цьому обов’язковому обстеженню підлягають усі ділянки, де виникають труднощі в окомірній оцінці кількості і стану самосіву та підросту, а також ділянки з проведеними заходами із сприяння природному поновленню,  в  яких  з  моменту проведення цих робіт пройшло 5 і більше років.

У лісах, де основним способом лісовідновлення є створення лісових культур, обсяг робіт з обстеження природного поновлення зменшується рішенням першої лісовпорядної наради. Він може бути обмежений лише проведенням інвентаризації ділянок, з виконаними заходами сприяння природному поновленню лісу.

6.2.5. Обстеження ходу природного поновлення вибірково-переліковим методом, в тому числі на ділянках з проведеними заходами сприяння природному поновленню лісу, регламентується “Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів”, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 11.08.2010 року № 200, а також розробленими на її основі Робочими правилами щодо проведення обстежувальних робіт під час лісовпорядкування.

Дані переліку і необхідних вимірювань заносяться в картку обстеження природного поновлення лісу (додатки 12 і 13).

6.3. Обстеження стану лісових культур

6.3.1. Обстеження лісових культур проводиться з метою:

- визначення їхнього збереження і якісного стану;

- проектування заходів для покращення стану культур;

- оцінки ефективності методів і технології створення;

- обґрунтування способів лісовідновлення, що проектуються на наступний ревізійний період;

- тренування окоміру для правильної візуальної оцінки стану лісових культур в процесі таксації лісу;

- контролю за правильністю їхнього обліку і оцінки стану в лісовому підприємстві.

6.3.2. Обстеження стану лісових культур проводиться переліковими методами під час лісовпорядкування не менше як на 5% площі культур, створених за минулий ревізійний період. У першу чергу обстежують  лісові культури, стан яких викликає сумнів щодо їхньої успішності.

Характеристика лісових культур останніх 3-х років встановлюється, в основному, за даними інвентаризації, проведеної підприємством, і окомірною таксацією. Обстежують лише ті ділянки, при огляді яких виник сумнів щодо достовірності даних інвентаризації.

6.3.3. Детальне обстеження проводиться шляхом натурного огляду, обліку та обмірювань на пробних площах, закладених у місцях, які найбільше характеризують стан лісових культур.

Під час візуального огляду відповідно до розробленого проекту створення лісових культур перевіряється: правильність відведення і оформлення ділянок; їхня площа на підставі креслень (планів); технологія створення лісових культур, головна та супутні породи, їхнє розміщення та густота; відповідність садивного (посівного) матеріалу діючим стандартам; якість виконаних робіт.

При значних розбіжностях між проектними і польовими матеріалами проводиться повторна інструментальна зйомка ділянки та детальне обстеження стану лісових культур.

6.3.4. Обстеження лісових культур регламентується “Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів”, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 11.08.2010 року № 200, а також розробленими на її основі Робочими правилами щодо проведення обстежувальних робіт під час лісовпорядкування.

Результати детального обстеження лісових культур заносяться у відповідну картку (додаток 14).

6.3.5. Лісові культури, які не відповідають вимогам 3-го класу якості, вважаються не атестованими. Для них проектується проведення заходів, що дозволять підвищити їхню якість до рівня стандартних, або списують у встановленому порядку.

6.3.6. Якщо якість лісових культур нерівномірна, то ділянка лісових культур ділиться на окремі виділи. При цьому частини ділянок, на яких загинули або нестандартні лісові культури, відділяють від стандартних, якщо їхня площа не менша 0,3 га. Поділ ділянки лісових культур на виділи різних класів якості проводиться при їхній площі не менше 1.0 га.

6.3.7. Результати обстеження і окомірної таксації лісових культур ревізійного періоду та їхня площа, визначена лісовпорядкуванням, вносяться в картку таксації і у відомість польового обліку лісових культур. Усі розбіжності в площах лісових культур, встановлені лісовпорядкуванням, доводяться до відома керівництва лісогосподарського підприємства. Визначаються причини розбіжностей. 

6.4. Оцінка лісопатологічного і санітарного стану насаджень

6.4.1. При лісовпорядкуванні одночасно з таксацією лісу виявляються пошкодження насаджень шкідниками та хворобами лісу, а також ділянки лісу, які пошкоджені промисловими викидами та іншими шкідливими факторами. Визначається ступінь пошкодження насаджень. Основним методом є окомірна оцінка лісопатологічного стану насаджень, що проводиться в усіх виділах, де є шкідники і хвороби лісу.

В об’єктах лісовпорядкування, де виявлені осередки масового розмноження шкідників або пошкодження хворобами, може проводитись спеціальне лісопатологічне обстеження. Воно планується і фінансується окремо від лісовпорядкування і виконується відповідно з вимогами Інструкції з експедиційного лісопатологічного обстеження лісів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Методи і обсяги лісопатологічного обстеження визначаються  в період підготовчих робіт до проведення лісовпорядкування.

6.4.2. Під час таксації насаджень, пошкоджених шкідниками і хворобами лісу, у картках таксації вказуються: види шкідників і хвороб; ступінь ураження насаджень; характер розміщення пошкоджених дерев по площі (поодиноке – 1-2 дерева, групове – 3-10 дерев, куртинне – більше 10 дерев); запроектований захід.

6.4.3. Під час таксації лісу в обов’язковому порядку відмічаються із заповненням сигнального листка (додаток 15):

- ділянки з наявністю шовкопрядів (соснового, непарного та інштих), соснової совки, соснового і ялицевого п’ядунів, соснового пильщика, золотогузки;

- лісові культури, вражені травневим хрущем і хворобою Шютте;

- осередки розповсюдження грибних хвороб (опенька, кореневої губки), а також ділянки, в яких не визначений  вид шкідника або хвороби лісу.

Сигнальний листок передається спеціалісту з лісозахисну лісогосподарського підприємства.

6.4.4. Оцінка санітарного стану насаджень і не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок при таксації лісу полягає у визначенні наявності сухостою, вітровалу, бурелому, захаращення (у тому числі ліквідного), а також обсягів і стану невивезеної деревини. Облік такої деревини проводиться з розрахунку на 1 га.

6.4.5. У лісогосподарських підприємствах, де є значні обсяги сухостою, вітровалу, бурелому, а також умови для його збуту або переробки, можуть проводитись спеціальні детальні обстеження санітарного стану насаджень.

При детальному обстеженні облік вказаної деревини проводиться шляхом закладання у виділі (площею більше 1 га кожний) реласкопічних або кругових площадок постійного радіуса. По кожній панівній породі повинно бути обстежено не менше 50 виділів. Дані обстеження заносяться в картку обстеження санітарного стану насаджень (додаток 16). При переліку на кругових площадках постійного радіуса використовується картка перелікової таксації (додаток 6).

6.4.6. На реласкопічних або кругових площадках при переліку ведеться облік дерев за категоріями їхнього стану у відповідності з додатком 4 до Санітарних правил в лісах України.

Для зручності ведення переліку дерева групуються у такі три групи категорій стану:

1 група – без ознак ослаблення і ослаблені дерева (I і II категорії стану);

2 група – дуже ослаблені і відмираючи дерева (ІІІ і ІV категорії стану);

3 група – свіжий і старий сухостій (V і VІ категорії стану).

6.4.7. З метою тренування окоміру полекамеральна обробка пробних площ проводиться відразу ж після її закладання. Запас за категоріями стану дерев визначається загальноприйнятими методами. Запас дерев з І по IV  категорії стану складає загальний запас деревостану, з якого запас дерев III і ІV  категорій стану складає частину,  що підлягає вирубуванню санітарними рубками.

6.4.8. У насадженнях незадовільного санітарного стану намічаються заходи з їхнього оздоровлення відповідно з Санітарними правилами в лісах України.

ГЛАВА 7. НАБЛИЖЕНЕ ДО ПРИРОДИ ЛІСІВНИЦТВА ТА ДІЛЯНКОВИЙ МЕТОД ВПОРЯДКУВАННЯ ЛІСІВ

7.1. Впровадження засад наближеного до природи лісівництва

7.1.1. Наближене до природи лісівництво – система організації та ведення лісового господарства, за якої досягається безперервне відновлення і формування максимально подібних за структурою і розвитком деревостанів, близьких до потенційних природних. Воно базується на сприйнятті лісу як цілісної та самовідновлюваної екосистеми та направлене на забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства і комплексне невиснажливе раціональне використання лісових ресурсів.

Ведення лісового господарства на засадах наближеного до природи лісівництва поєднує наступні принципи: безперервне в часі існування лісового покриву; збереження біотичного різноманіття; відтворення структури природних різновікових лісів; підтримання стійкості деревостанів, стабільності водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно–оздоровчих та інших корисних властивостей лісів; збереження стійкості ґрунтів; вирубування деревини в обсязі річного приросту; застосування природоохоронних технологій заготівлі деревини.

Стратегічним завданням наближеного до природи лісівництва є відтворення природних деревостанів залежно від лісорослинних умов, управління лісами та використання лісових ресурсів, які забезпечують природне біотичне різноманіття лісів, їх життєздатність і продуктивність, можливість найбільш повно виконувати лісами екологічні, соціальні та економічні функції на місцевому, національному та глобальному рівнях.

Наведені принципи повинні бути враховані при проектуванні лісогосподарських заходів на близьку (10 років) та далеку перспективу ( до 50 років).

Однією із важливих складових цього процесу є поступовий і планомірний перехід від переважного застосування суцільної системи  рубок до вибіркових методів ведення лісового господарства та екологічно безпечних технологій здійснення лісозаготівельних робіт, зокрема в гірських лісах..

7.1.2. Принципи наближеного до природи лісівництва можуть застосовуватись як в гірських (переважно), так в рівнинних лісах всіх категорій, за винятком природних заповідників та інших природно-заповідних територій, які за режимом прирівняні до природних заповідників.

7.1.3. Засади наближеного до природи лісівництва ґрунтуються на встановлені цільових (оптимальних) параметрів деревостанів в залежності від лісорослинних умов (природна зона, тип лісу), функціонального призначення лісів (категорія лісів), режиму ведення лісового господарства (заборона чи дозвіл на проведення рубок головного користування), системи рубок головного користування (вибіркова, поступова, комбінована, суцільна).

Основними цільовими показниками, які встановлюють для оптимальних (цільових)  деревостанів, є: породний склад, вікова, вертикальна та горизонтальна структура, стійкість (остійність) дерев, категорії стану дерев, природне поновлення, проекційне покриття трав’янистою рослинністю, кількість мертвих дерев.

Оптимальні деревостани в залежності від вищенаведених умов визначаються під час лісовпорядкування на основі наукових даних, накопиченого досвіду ведення лісового господарства, сучасних економічних і соціальних умов. Вони визначаються для адміністративної області, або природноекономічного регіону і є обов’язковою складовою частиною Основних положень організації і розвитку лісового господарства (п.5.4.).

Досягнення оптимальних показників деревостанів є стратегією планування та метою ведення лісового господарства.

7.1.4. Під час натурної таксації оцінюється цільові показники сучасного деревостану в порівнянні з оптимальним. На підставі проведеної оцінки в залежності від наближеності або віддаленості показників сучасного деревостану від встановлених показників оптимального, перший відносять до відповідного типу деревостану: цільовий (наближений до цільового), перехідний, віддалений, похідний.

Інформація про тип деревостану відображається в таксаційному описі та тематичних лісових картах.

7.1.4.1. Цільовий (наближений до цільового) тип деревостану – показники сучасного деревостану відповідають встановленим показникам для оптимального деревостану, або відхиляються від них в межах до 10 відсотків, або на 1 одиницю за відповідними показниками.

7.1.4.2. Перехідний тип деревостану – головна порода деревостану відповідає лісорослинним умовам, решта показників сучасного деревостану відхиляються від встановлених показників для оптимальних деревостанів в межах 11-20 відсотків, або на 2 одиниці за відповідними показниками. 

7.1.4.3. Віддалений тип деревостану – головна порода деревостану відповідає лісорослинним умовам або господарським цілям (захисним, рекреаційним, соціальним, експлуатаційним тощо), відхилення інших показників сучасного деревостану від встановлених показників для оптимальних деревостанів перевищує відхилення для перехідного типу деревостану. До цього типу деревостану відносяться також деревостани ослаблені внаслідок дії антропогенних або природних факторів середнього і сильного ступеню.

7.1.4.4. Похідний деревостан – головна порода насадження не відповідає умовам місцезростання та визначеним цілям.

7.1.5. При проектуванні лісовідновлення перевага повинна надаватись (там, де це можливо) природному поновленню. Для створення лісових культур повинні проектуватися місцеві види деревних порід. Уведення інших видів і форм деревних порід можливе настільки, наскільки це не матиме негативного впливу на екосистему.

7.1.6. Під час лісовпорядкування визначаються лісові ділянки або масиви лісу, для яких перехід на вибіркову систему господарювання і ведення лісового господарства на засадах наближеного до природи лісівництва є визначальним. Це, в першу чергу, гірські ліси, ліси, в яких не дозволяється проведення головних рубок та інші ліси, які мають важливе екологічне значення, тобто ділянки, на яких лісові насадження повинні  безперервно існувати в часі і виконувати свої корисні функції.

7.1.7. Проектування лісогосподарських заходів на засадах наближеного до природи лісівництва має бути гнучким, направленим на формування складної різновікової структури насаджень, стійких до несприятливих факторів, а в насадження близьких до цільових – підтримання в такому стані.

7.1.8. Для тренування спеціалістів повинна закладатись мережа дослідних ділянок з рубок формування цільових деревостанів в характерних для об’єкту лісорослинних умовах, різних типах деревостанів і лісах різного функціонального призначення. На цих ділянках треба під час повторного і в процесі безперервного лісовпорядкування  здійснювати періодичний моніторинг з метою оцінки отриманих результатів та обґрунтування лісогосподарських заходів, які були здійснені.

7.2. Впорядкування лісів за ділянковим методом

7.2.1. Метод ділянкового впорядкування лісів, або ділянковий метод, ґрунтується на матеріалах детального ґрунтово–лісотипологічного обстеження та індивідуальній оцінці стану кожного насадження.

7.2.2. Ділянковий метод має застосовуватись в об’єктах, в яких впроваджені засади наближеного до природи лісівництва, та в лісах, що мають: багатий видовий склад насаджень; сформовану (або в стадії формування) різновікову структуру; сприятливі умови для природного відновлення лісів; збережене біотичне різноманіття. Проектування ведення лісового господарства має бути направлене на формування та збереження такої структури лісів, багатоцільове використання (соціальна, екологічна та економічна сфери) лісових ресурсів, неперервне існування лісу в часі як екосистеми з високим ступенем саморегуляції природних процесів.

При використанні деревних лісових ресурсі мають застосовуватись виключно вибіркові системи рубок (рубки догляду, вибіркові рубки головного користування, рубки переформування, лісовідновні рубки тощо), а суцільна та поступова системи рубок як виключення за об’єктивної необхідності - пошкодженні та загибелі деревостанів, малоцінності деревостанів тощо.

7.2.3. Ґрунтово-лісотипологічне обстеження і картування виконуються спеціалізованим підрозділом лісовпорядної організації, по можливості, у рік підготовчих робіт до лісовпорядкування. Картування ґрунтів та типів лісу проводиться у тому ж масштабі, що і картографічні матеріали лісовпорядкування.

7.2.3.1. Під час проведення ґрунтово-лісотипологічного обстеження виконуються такі роботи:

- виявляються закономірності і особливості формування типів лісорослинних умов і типів лісу в залежності від рельєфу, ґрунтів, клімату і рослинності;

- визначаються лісорослинні властивості ґрунтів, що впливають на ефективність вирощування на них насаджень різних деревних порід;

- визначаються таксаційні параметри найбільш продуктивних цільових насаджень різних деревних порід в межах ґрунтово-лісотипологічних груп і показників рентабельності їх вирощування, виходячи із приросту, таксової вартості деревини і витрат на її вирощування;

- здійснюється підбір цільових деревних порід для ґрунтово-лісотипологічних груп з урахуванням цільового функціонального  призначення лісів;

- визначається оптимальна породна структура лісів і розробляється система заходів, що забезпечує її досягнення.

7.2.3.2. Матеріали ґрунтово-лісотипологічного обстеження використовуються під час проведення лісоінвентаризаційних робіт. Складається робочий список ґрунтів і типів лісу, а також систематизована таблиця рекомендованих лісогосподарських заходів за групами типів лісу, які передаються виконавцю лісовпорядних робіт.

На фотоабрис (абрис) наносяться межі ґрунтових виділів синьою тушшю і межі лісотипологічних виділів червоною тушшю із зазначенням у північно-західній частині відповідного виділу шифрів ґрунтів і типів лісу (відповідно синьою і червоною тушшю). Господарські ділянки в межах лісового кварталу будуються в повній відповідності з межами лісотипологічних виділів.

7.2.5. Інвентаризація лісових масивів, намічених до лісовпорядкування за ділянковим методом, проводиться на основі матеріалів ДЗЗ великої роздільної здатності (до 0,5 м).

Для виконання цих робіт залучаються досвідчені спеціалісти після ґрунтовного тренування на достатній кількості пробних площ і таксаційних маршрутах, що охоплюють усю різноманітність типів лісу, форми і складу насаджень у даному лісовому масиві.

7.2.6. Лісовпорядкування за ділянковим методом повинно базуватися на ретельно проведеній таксації лісових насаджень. Тому для встановлення основних таксаційних показників і визначення поточного приросту по запасу в усіх типових насадженнях повинні бути закладені пробні площі.

На кожній пробній площі, одночасно із заміром висот для побудови графіка висот, установлюються і окремо відмічаються дерева, які будуть зрубані при вибірковій рубці.

Поряд з пробною площею проводиться рубка 20 модельних дерев, з яких 10-15 дерев для характеристики частини насадження, що залишається на пні, в найбільш типових для верхнього намету і 5-10 дерев для характеристики частини насадження, що вибирається при вибірковій рубці. Рубання модельних дерев проводиться за принципом пропорційного представництва.

Розкряжовування моделей проводиться методом спрощеного аналізу стовбура з визначенням приросту окремо за два минулих п’ятиріччя:

- заповнюються всі графи картки модельного дерева;

- встановлюється клас росту і розвитку дерева;

- робиться замір навколишніх дерев, що впливають на формування зрубаної моделі (по діаметру на висоті 1,3 м, висоті, установлюється відстань до зрубаного дерева і величина проекції крони).

З особливою точністю установлюються прирости по діаметру на всіх 2-метрових зрізах і по висоті за останні два п’ятиріччя, бо ці вимірювання в подальшому будуть основою для обчислення абсолютного поточного приросту за об’ємом.

Усі модельні дерева повинні бути розкряжовані на сортименти, отримані дані використовуються для встановлення віку технічної стиглості.

7.2.7. Таксаційно-лісівничий опис виділів і призначення лісогосподарських заходів робиться в натурі, а за необхідності – в результаті проведених рекогносцирувальних обстежень і вимірювань.

Таксація лісу із застосуванням вибіркових вимірювально-перелікових методів є обов’язковою для пристиглих і стиглих насаджень головних порід. У цих же ділянках визначається абсолютний поточний приріст за діаметром за допомоги приросного бурава у 5-10 кращих дерев верхнього ярусу.

7.2.8. По можливості, відразу після завершення таксації кварталу, складається початковий варіант об’єднання таксаційних виділів у постійні господарські ділянки на основі типологічних виділів.

Основною для утворення постійних господарських ділянок слід вважати тип лісу – ділянки мають бути більш-менш однорідні за умовами місцезростання і переважаючою породою. Різниця за віком та іншими таксаційними показниками не має великого значення, оскільки призначення в рубку ведеться не насадження цілком, як при суцільній системі рубок, а окремими деревами (групами дерев), бо в процесі застосування вибіркової рубки початкова різниця між окремими частинами ділянки буде поступово вирівнюватися. Тому, гранично допустимими відмінностями насаджень, при їхньому об’єднанні в постійні господарські ділянки, слід вважати: за віком пристиглих і стиглих насаджень на 1 клас;  перестійних – 2 класи; за складом – 2-3 одиниці, за повнотою – 0,3-0,4.

Намічені межі постійних господарських ділянок та їхня початкова нумерація показуються на абрисі (фотоабрисі). Цей початковий варіант уточнюється в камеральний період з ув’язкою між суміжними кварталами і з остаточною нумерацією ділянок.

ГЛАВА 8. ОСОБЛИВОСТІ ЛІСОВПОРЯДНИХ РОБІТ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РЕГІОНАЛЬНИХ УМОВ ТА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІСІВ

8.1. Проведення лісовпорядних робіт у гірських лісах

8.1.1. До гірських відносяться всі ліси розташовані в межах гірських систем і окремих гірських масивів з коливанням відносних висот місцевості більше 100 м і середнім нахилом поверхні від підніжжя до вершини гірських хребтів або до межі безлісних просторів більше 5о (незалежно від того, що окремі ділянки схилу можуть мати стрімкість менше 5о), а також на гірських плато і плоскогір’ях, незалежно від величини нахилу місцевості.

Ліси на горбкуватих підвищеннях, які не входять у гірські географічні системи, до гірських лісів не відносяться.

8.1.2. Основними цілями ведення лісового господарства в гірських лісах є:

- раціональне і невиснажливе користування лісовим фондом способами, що забезпечують збереження і підсилення їхніх захисних, водоохоронних та інших екологічних функцій;

- швидке і надійне поновлення лісу на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках і відновлення розладнаних насаджень з метою запобігання розвитку ерозійних процесів, збільшення площ насаджень особливо цінних порід (бука, дуба, ялини, ялиці), збереження реліктових порід дерев і чагарників;

- постійне збереження лісового середовища на стрімких схилах.

8.1.3. Під час лісовпорядних роботах особлива увага звертається на правильну таксацію різновікових насаджень, обстеження стану природного поновлення лісу і лісових культур, вивчення досвіду ведення лісового господарства, особливо щодо проведення рубок головного користування, систем і способів рубок, технології лісозаготівель і техніки, що застосовується, та їхнього впливу на лісовідновні та ерозійні процеси, водний режим, виявлення особливо захисних лісових ділянок, всебічно обґрунтоване призначення лісогосподарських заходів і лісокористування.

8.1.4. Організація території.

8.1.4.1. Під час проведенні підготовчих робіт збираються дані про напрями основних вантажопотоків, які наносяться на топографічні кари, а також відомості про назви хребтів, урочищ, наявність перевалів і переправ через річки та ущелини. Виявляються місця сходу снігових лавин, зсувів, каменепадів, а також селенебезпечні русла, офіційно зареєстровані джерела мінеральних вод.

8.1.4.2. Проект квартальної і візирної мережі складається з максимальним  урахуванням поділу об’єкта, що впорядковується, на вантажопотоки. При великій стрімкості схилів за межі кварталів приймаються вододільні лінії хребтів, тальвеги ущелин, ріки, дороги, постійні гірські стежки, лінії електромереж тощо.

Прямолінійна квартальна мережа проектується при слабо вираженому або згладженому рельєфі, а також на широких плато. При цьому напрямок квартальних просік по можливості повинен суміщатися з межами вантажопотоків.

В один квартал по-можливості включається ущелина – долина і прилеглі до неї обидва схили. Якщо ущелина дуже велика, вона розбивається на праву і ліву сторони, або на менші частини по більш дрібних елементах рельєфу, або з допомогою додаткових просік, які прорубуються перпендикулярно тальвегові.

8.1.4.3. Межі кварталів, що встановлені по хребтах, зарослих лісом, при нечітко вираженій вододільній лінії, прокладаються в натурі шляхом їх геодезичної зйомки з прив’язкою до орієнтирів, чітко пізнаних на матеріалах ДЗЗ або топографічних картах, а при чітко вираженій вододільній лінії вони відмічаються насічками на деревах уздовж цієї лінії без геодезичної зйомки.

8.1.4.4. Візири проектуються окремо для кожного кварталу з таким розрахунком, щоб вони перетинали найбільшу кількість виділів і відхилялися від напряму, перпендикулярному до хребта або тальвегу, не більше ніж на 45о. В окремих випадках допускається прорубка висячих візирів, прив’язаних тільки в одній точці, з обов’язковим вимірюванням румбів (азимутів) у початковій і кінцевій точках візира.

У місцях з різко пересіченим рельєфом, за наявності матеріалів ДЗЗ та достатній кількості чітко пізнаних на них і в натурі орієнтирів, що забезпечують безпомилкові заходи в кожний виділ, візири не прорубуються.

Усі ходові лінії повинні бути чітко прив’язані шляхом проміру або засічок до видимих на матеріалах ДЗЗ або топографічних картах орієнтирів, пізнаних у натурі. Прив’язка ходових ліній відмічається на зворотному боці фотоабрису або в пікетажному журналі.

8.1.4.5. Квартальні стовпи ставляться в точках схрещення квартальних меж (перехрещеннях просік, вузлах хребтів, гирлах річок). У недоступних точках перехрещення квартальних просік стовпи відносять у найближчу доступну точку з визначенням її на матеріалах ДЗЗ і відміткою на планшеті.

Якщо точка схрещення природних квартальних меж заліснена, а рельєф згладжений і важко визначити напрямок хребта або початок тальвегу, від квартального стовпа в напрямках відповідних меж прорубуються прямі лінії до місця, з якого починає чітко проглядатися вододільна лінія або тальвег.

На великих безлісних площах, куди завозити дерев'яні стовпи незручно, пересічення квартальних просік закріплюються викладеною з каміння пірамідою, а якщо в цьому місці є великий камінь, то номери кварталів указуються на такому камені.

8.1.4.6. Межі лісогосподарських підприємств, лісництв і планшетні рамки, установлені по природних рубежах, пізнаються по топографічних картах, репродукціях накидного монтажу і переносяться на матеріали ДЗЗ. Межі, встановлені по хребтах, відмічаються в натурі насічками на деревах по лінії вододілу. При відсутності матеріалів ДЗЗ, а також при згладжених вододільних лініях проводиться бусольна зйомка меж з їхньою прив'язкою до орієнтирів твердо пізнаних на топографічних картах.

8.1.5. Лісотаксаційні роботи

8.1.5.1. Під час проведення колективних тренувань детально розглядається взаємозв’язок таксаційних показників насаджень та лісогосподарських заходів, що призначаються, з типами лісорослинних умов і типами лісу, з стрімкістю та експозицією схилів, а також з висотою над рівнем моря. Особлива увага звертається на розподіл різновікових насаджень на яруси і покоління, правильному і обґрунтованому призначенню лісогосподарських заходів.

Пробні площі і тренувальні таксаційні ходи закладаються на схилах різної стрімкості, експозиції і у різних висотних зонах.

8.1.5.2. Таксація гірських лісів проводиться по ходових лініях, а також шляхом заходів у виділи з використанням орієнтирів, видимих на матеріалах ДЗЗ.

По можливості межі таксаційних виділів пов’язуються з основними елементами рельєфу, експозицією і крутизною схилів, висотою над рівнем моря.

Допускається таксація дешифрувальним методом з додатковим оглядом за допомогою бінокля з протилежного схилу: кам'янистих розсипів, скельних виступів та інших нелісових і не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, а також насаджень, розташованих на схилах крутизною більше 40о.

8.1.5.3. Додатковими підставами для виділення таксаційних виділів у гірських умовах є – група стрімкості схилу, експозиція схилу (південний і північний), ступінь стійкості ґрунтів проти ерозії та домішка особливо цінних і реліктових порід.

За експозицією схили поділяються на південні, до яких належать південно-східні, південно-західні та західні; північні, до яких належать північно-східні, північно-західні та східні.

За стрімкістю схили поділяються на пологі до 11о, покаті – 11о-20о, стрімкі – 21о-30о на південних і 21о-35о на північних схилах; дуже стрімкі – понад 30о на південних і понад 35о на північних схилах. Середня стрімкість схилу для кожного виділу визначається з точністю +5о.

За ступенем стійкості проти ерозії ґрунти розділяються на нестійкі, середньо стійкі і стійкі.

До нестійких відносяться ґрунти з глибиною профілю до 40 см, а також усі ґрунти на дуже стрімких схилах незалежно від глибини ґрунтового профілю.

До середньо стійких – ґрунти з потужністю профілю 41-70 см на пологих, покатих і стрімких схилах.

До стійких – ґрунти з потужністю профілю більше 70 см на пологих, покатих і стрімких схилах.

При визначенні ступеня стійкості ґрунтів (потужності профілю) використовуються наявні матеріали ґрунтово-лісотипологічного обстеження (карта-схема ґрунтоутворюючих порід, скелетності ґрунтів, залягання скельного горизонту і еродованих земель). При відсутності матеріалів ґрунтово-лісотипологічного обстеження потужність ґрунтового профілю визначається з допомогою металевого стержня.

8.1.5.4. Під час таксації лісу виявляються ділянки, які потребують лісорозведення (еродовані ділянки, гірські схили). У залежності від їхнього розміру і площі вирішується питання про необхідність проведення спеціальних вишукувань та проектування протиерозійних заходів.

8.1.5.5. У загальному описі лісорослинних умов та інших особливостей таксаційних виділів додатково указуються:

-  експозиція і стрімкість схилу в градусах;

-  висота над рівнем моря;

-  ступінь стійкості ґрунтів проти ерозії;

- відсоток поверхні, зайнятої виходами гірських порід (для лісових ділянок, сільськогосподарських угідь);

-  наявність ерозії ґрунтів і ступінь її інтенсивності (сильна, середня, слабка);

- вплив випасання худоби на природне поновлення лісу та розвиток ерозії ґрунтів;

-  ступінь доступності для різних видів транспорту і механізмів.

Доступність для різних видів транспорту, протипожежної техніки і трелювальних механізмів визначається для виділів, у яких призначаються лісогосподарські заходи або рубки головного користування, а також для виділів, які відносяться до 1-3 класу пожежної небезпеки.

Нормативи щодо доступності гірських схилів для автомобільного транспорту і тракторів визначаються на першій лісовпорядній нараді з врахуванням досвіду експлуатації машинно-тракторної техніки в даних умовах.

Усі додаткові дані, записані в картки таксації, відображаються в таксаційних описах або в проектних відомостях.

8.1.5.6. Під час таксації повнота насаджень, сума площ перетинів дерев на висоті стовбура 1.3 м і запас на 1 га визначаються в натурі відносно дійсної поверхні гірського схилу (не приведеної до горизонтального прокладення). У полекамеральний період при коригуванні карток таксації суми площ перетинів  і запаси на 1 га, визначені в натурі для насаджень на схилах від 10о і більше, перераховуються на горизонтальне прокладення поверхні гірського схилу, тобто множаться на поправочні коефіцієнти (табл. 8).

8.1.5.7. При виявленні насаджень, уражених шкідниками і хворобами, або осередків їхнього масового розповсюдження, відмічається ступінь доступності ділянки (з урахуванням стрімкості схилів, характеру рельєфу та інших факторів) для наземних та авіаційних засобів боротьби.

 

Таблиця 8. Поправочні коефіцієнти для обчислення запасів на 1 га в залежності від стрімкості схилів.

 

Схил у

градусах

Коефіцієнт

Схил у

градусах

Коефіцієнт

Схил у

градусах

Коефіцієнт

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

1.015

1.019

1.022

1.026

1.031

1.036

1.040

1.046

1.051

1.058

1.064

1.071

1.078

1.086

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

1.095

1.103

1.113

1.122

1.132

1.143

1.155

1.167

1.179

1.192

1.206

1.221

1.236

1.252

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

 

1.269

1.287

1.305

1.325

1.346

1.367

1.390

1.414

1.440

1.466

1.494

1.524

1.556

 

 

8.1.5.8. На титульному боці обкладинки карток таксації, крім звичайної характеристики кварталу, указуються:

- загальна доступність кварталу для різних видів автотранспорту, тракторів та іншої лісогосподарської і лісозаготівельної техніки;

- назва урочища (якщо вона є);

- мінімальна і максимальна висоти над рівнем моря.

8.1.6. Закладання пробних площ

8.1.6.1. Пробні площі будь-якого призначення в гірських лісах закладаються з таким розрахунком, щоб довга сторона проби перетинала таксаційний виділ на можливо більшій відстані вздовж схилу перпендикулярно горизонталям. З цією метою у великих виділах пробні площі закладаються у вигляді вузьких стрічок, але не менше 20 метрів ширини, при обов’язковій наявності не менше 200 дерев основного елементу лісу. Такі стрічкові пробні площі діляться на рівні секції довжиною не менше 100 м на схилах зі стрімкістю до 25о і не менше 50 м на схилах зі стрімкістю більше 25о, перелік дерев і складання графіків висот проводиться окремо для кожної секції для того щоб виявити в межах пробної площі можливі зміни таксаційних показників, пов’язаних з різницею в абсолютних висотах окремих частин виділу або з нерівномірністю стрімкості схилу.

8.1.6.2. Вимірювання діаметрів дерев при переліках проводиться на висоті 1,3 м у двох напрямках - вздовж і поперек  схилу, а по ступенях товщини вони враховуються як середнє значення діаметра одержане від двох вимірювань.

Перелік проводиться з розподілом дерев за ярусами, віковими поколіннями, для кожного з яких вираховуються середні таксаційні показники.

Вимірювання діаметрів і приростів по діаметру на модельних деревах також проводяться в напрямках вздовж і поперек схилу.

8.1.6.3. При полекамеральній обробці пробних площ, закладених на схилах, дані про суми площ поперечних перетинів, повноти і запасу деревини, визначаються як для дійсної (фізичної) площі схилу, так і в перерахунку на горизонтальне її прокладення.

Для тренування окоміру використовуються показники, обчислені відносно дійсної (фізичної) площі проби.

8.1.7. Вивчення особливостей ведення господарства в гірських лісах

8.1.7.1. Під час збирання матеріалів, що характеризують лісорослинні умови та особливості ведення лісового господарства і лісокористування в об’єкті, що впорядковується, ретельно вивчаються і аналізуються:

- характер вертикальної зональності, залежність лісорослинних умов і складу лісів від особливостей рельєфу, висоти над рівнем моря та експозиції схилів;

- захисне значення лісів, відомості про випадки стихійного лиха (селі, лавини, обвали, повені) із зазначенням вихідних пунктів їх утворення;

- райони інтенсивного розвитку ерозійних процесів;

- системи, способи рубки і лісовідтворення, які застосовуються в об’єкті, методи розробки лісосік, способи трелювання та вивезення деревини, лісозаготівельна техніка і технологія робіт, що застосовуються;

- зміни дебету гірських річок і мінеральних джерел;

- вплив кліматичних і гідрологічних умов на лісове господарство;

- доступність лісових масивів і умови транспортування деревини.

8.1.7.2. В об’єктах, де відсутні матеріали ґрунтово-лісотипологічного обстеження, при необхідності, проводиться спрощене обстеження ґрунтів, у результаті якого отримують дані про стійкість різних типів ґрунтів до ерозійних процесів, про взаємозв’язок  між типами ґрунтів, їхньою потужністю, материнськими породами, експозицією і стрімкістю схилів з насадженнями, що на них ростуть.

Аналізуються зміни, що відбулися в результаті вирубування лісу, випасання худоби, впливу різних способів заготівлі, трелювання і вивезення деревини на розвиток ерозійних процесів і стан ґрунтів. Даються висновки і рекомендації щодо способів лісокористування, підготовки ґрунту під лісові культури та з інших питань лісогосподарської діяльності, що спрямовані на запобігання порушень структури ґрунтового покриву і збереження лісового середовища на стрімких схилах.

8.1.7.3. При обстеженні природного поновлення особлива увага приділяється аналізу і оцінці:

- стану природного поновлення під наметом лісу і на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках, особливо на верхній межі поширення деревної рослинності в районах, де спостерігається зниження цієї межі;

- динаміці і стану природного поновлення особливо цінних порід та порід, які важко поновлюються (сосни кедрової, тиса та інших) в різних лісорослинних умовах, при різних способах рубки;

- впливу випасу і прогону худоби на природне поновлення;

- впливу різних способів рубки, трелювання, вивезення,  лісозаготівельної техніки і технології, що застосовуються, на природне поновлення лісу;

- залежність ходу природного поновлення від експозиції і стрімкості схилів.

8.1.8. Визначення ступеня водорегулюючого впливу гірських лісів.

8.1.8.1. Для кількісної оцінки ступеня водорегулюючого впливу гірських лісів і особливостях проектування лісогосподарських заходів з урахуванням збереження та підвищення водорегулюючих властивостей лісів використовуються рекомендації, розроблені Кримською гірсько - лісовою науково-дослідною дослідною станцією (ГЛНДС).

8.1.8.2. Гірські ліси мають виключно важливе водоохоронно-захисне і водорегулююче значення. У зв’язку з цим лісогосподарські заходи повинні бути направлені на підвищення цих якостей гірських лісів і, перш за все, на підвищення їхньої водорегулюючої функції.

Для кількісної оцінки ступеня водорегулюючого впливу лісів застосовуються  коефіцієнти водорегулювання, визначені як відношення водорегулюючої водоємкості насаджень до добового максимуму опадів.

Під водорегулюючою водоємкістю слід розуміти кількість опадів, які може затримати насадження своєю наземною частиною тим, що вбирає підстилка і ґрунт, а також може перевести з поверхневого у внутрішньо ґрунтовий стік (водопроникність шару ґрунту 0-20 см при повній його насиченості).

8.1.8.3. Залежно від типів лісу є систематизована таблиця для визначення коефіцієнта водорегулювання і визначені напрями лісогосподарських заходів, а також таблиця оцінки впливу господарських заходів на водорегулюючу роль лісових насаджень. Таблиці включені у Нормативно-довідкові матеріали для таксації лісів України і Молдови (1987 р.).

За рішенням першої лісовпорядної наради лісовпорядкування, використовуючи вказані таблиці, може визначати коефіцієнти водорегулювання на кожній лісовій ділянці (виділі) із записом у картку таксації та призначити лісогосподарські заходи так, щоб вони не знижували водорегулюючу роль лісу, тобто коефіцієнт водорегулювання в цілому на водозборі не повинен бути нижчим 0,9.

8.1.8.4. Визначення інтегрованого коефіцієнта водорегулювання по водозборах, або по цілому для об’єкта, як на рік лісовпорядкування, так і на кінець ревізійного періоду (в результаті виконання запланованих господарських заходів) виконується на комп’ютерах програмним шляхом.

8.2. Впорядкування рекреаційно-оздоровчих лісів

8.2.1. До лісів, що використовуються в культурно-оздоровчих цілях, відносяться: ліси у межах населених пунктів; ліси зелених зон навколо населених пунктів; у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій; у межах поясів зон санітарної охоронив одних об’єктів, рекреаційні зони національних природних  і регіональних ландшафтних парків, рекреаційно-оздоровчі ліси поза межами зелених зон (ліси вздовж туристських маршрутів, ділянках лісу радіусом 0,5 км навколо рекреаційних об’єктів і радіусом 1 км навколо оздоровчих закладів, місця масового відпочинку населення).

8.2.2. Ліси, що використовуються в рекреаційно-оздоровчих цілях, виділяються в установленому порядку для пом’якшення негативного впливу несприятливих природних і антропогенних факторів на довкілля, а також для організації відпочинку населення.

При розробці пропозицій з виділення лісів, що використовуються в рекреаційно-оздоровчих цілях, застосовуються діючі нормативні документи, які регламентують їхню площу, місцезнаходження, вимоги до характеристики лісового фонду, режим утримування і використання, виходячи з принципів забезпечення сприятливих умов рекреаційного використання.

8.2.3. Під час лісовпорядкування рекреаційно-оздоровчих лісів у польовий період додатково виконуються такі роботи:

- ландшафтна таксація;

- додаткова інструментальна  зйомка мережі доріг і стежок;

- закладання пробних площ з визначенням стадій рекреаційної дигресії насаджень і проценту витоптування ґрунту;

- складання польового робочого плану з фарбуванням ділянок за стадіями дигресії насаджень;

- виділення функціональних зон;

- призначення заходів з рекреаційного благоустрою територій.

8.2.4. Ландшафтна таксація проводиться в лісопаркових частинах зелених зон, 1 і 2 зонах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій, лісах населених пунктів, національних природних і регіональних природних парках (за виключенням заповідних зон), рекреаційно-оздоровчих лісах поза межами зелених.

Під час таксації лісу з дотриманням нормативів, викладених у додатку 17, визначають тип ландшафту, естетичну і рекреаційну оцінку, пішохідну доступність, ступінь стійкості насаджень та деградації лісового середовища. Поряд з цим вказується характеристика підросту і підліску для деревостанів усіх  груп віку.

Показники ландшафтної таксації є додатковими ознаками для виділення таксаційних виділів.

8.2.4.1. У процесі таксації лісу на абрисі намічаються рекреаційні маршрути, у функціональних зонах з високим відвідуванням виявляють видові точки, з яких відкриваються мальовничі пейзажі близького і далекого плану, відмічаються місця масового відпочинку, дається характеристика стану існуючої дорожньої мережі і малих архітектурних форм.

8.2.4.2. У випадках відсутності на планшетах попереднього лісовпорядкування доріг та стежок (і якщо їх не видно на фотознімках) робиться додаткова інструментальна зйомка мережі доріг і стежок в кварталах з найбільш інтенсивним відвідуванням. Зйомці підлягають ясно виражені дороги та стежки, які постійно використовуються для проїзду, прогулянок і переходів, з наступним нанесенням їх на абрис і планшет.

8.2.5. Піл час закладання пробних площ, з метою тренування окоміру, додатково визначається процент витоптування ґрунту. Для цього на пробі робиться зйомка всієї мережі доріг і стежок та витоптаних місць з нанесенням їх розміщення на план в масштабі не менше 1:1000. План складається на міліметровому папері і вклеюється в картку пробної площі. За плану визначається площа мережі доріг, стежок і витоптаних місць та їхній відсоток від площі проби.

Відсоток витоптування ґрунту використовується як головний критерій при визначенні стадії дигресії насаджень.

8.2.6. Після виконання ландшафтної таксації складається польовий робочий план в масштабі 1:25000, на якому кольоровими олівцями фарбуються ділянки за стадіями дигресії (ділянки 1 стадії дигресії не фарбуються).

Пофарбовані за стадіями дигресії робочі плани використовуються для функціонального зонування території.

8.2.7. Залежно від конкретних умов і стадій дигресії насаджень можуть бути виділені такі функціональні зони:

- зона масового відпочинку, яка включає ділянки масових прогулянок, пляжного і спортивного відпочинку. Стадія рекреаційної дигресії становить – 3-5. Рекреаційне навантаження – 5 і більше людино-днів на 1 га. Необхідні невідкладні заходи з регулювання відвідування. Виділяється при величині 5 га і більше.